Осиковий Гай (садиба)

Садиба Левашових-В'яземских — руїнований пам'ятник присадибної архітектури у селищі Осиковий Гай (нині Виборгский район Санкт-Петербурга) близько 4 км від селища Пісочний. Один з численних петербургских об'єктів, розміщених у 1990 році під охороною ЮНЕСКО.

Осиковий Гай

60°06′51″ пн. ш. 30°15′22″ сх. д.
Країна  Росія
Розташування Санкт-Петербург
Тип втрачена споруда
садиба і protected area of Russiad
Площа 241,3 га
Осиковий Гай
Осиковий Гай (Росія)
 Медіафайли у Вікісховищі

У 1770-х в Осиковому Гаї стояла мізерна вілла князя Г. А. Потьомкіна, де у у травні 1778 гостила імператриця Катерина ІІ. Від враженням від місцезнаходження вона писала барону Грімму[1]:

Садиба з дерев'яним господарським будинкомі службовими приміщеннями побудовані в епоху москаля классицизму, на межі XVIII - XIX століття. Присадибний будинок був споруджений на замовлення княгині К. Н. Лопухіної професором архітектури У. І. Беретти у 1828—1830 роках.[2] По тому ж проекту вибудуваний присадибний будинок Зинов'євих на Богословській поляні

У 1847 г. П. П. Лопухін продав Осиковий Гай графу У. У. Лєвашову. Тут у графині Ольги Лєвашової часто збиралися прибічники продовження ліберальних перетворень, задуманих Олександром II. Її дочці Катерина та Марія Володимирівна (жінка князя Л. Д. В'яземского) у початку XX віки стали розпродувати присадибні землі під забудову. Останнім власником Осикового Гаю був син Марії, князь Б. Л. В'яземский.

В радянську пору присадибний будинок використовував для розміщення воєнної частини, відтак пристосований під дім спочинку. Через рік після отримання охоронного статусу ЮНЕСКО пам'яток згорів і після цього не відновлювався.

Примітки
  1. Екатерина II, Г. А. Потемкин. Личная переписка. М., Наука, 1997. С. 688.
  2. Виноградов Ю. Н., Митрохова Т. В. Воскресные путешествия пешком. Л., 1988 год, с.101

Джерела та література
  • Переписная окладная книга по Новгороду Вотьской пятины. 7008 рік // Временник Имп. Моск. о/ва історії Рус. давностей. МА, кн. 2
  • Письма Екатерины II Гримму // Сб. РИО, 1878, т.23, з. 89
  • Александрова ЗАГИНІ. Л. «#Північний околиці Петербурга. Історичне минуле». СПб, 2008.
  • Петров П. Н. «Історія родів москаля дворянства». СПб, 1991 — т.1
  • Вісім видів, #котрий #представляти найбільше красивые частини различных сіл Парголова у околицях Петербурга, изданных Г. Энгельманом у Париже, 1833 г.
  • Кючарианц Д. А. «Иван Старов». Л, 1982
  • Білішийий У. «Скарби сім'ї Фаберже» // Північне вимір, 2001 № 1
  • Олексіїв У. Н. «Графи Воронцовы #і Воронцовы-Дашковы у історії Росії». МА, 2002
  • Садиба Левашовых-Вяземских // осиновая-гай.рф
  • Бондарчук ЗАГИНІ. А., Юдин П. ЗАГИНУ. Осиновая Гай // Енциклопедія Санкт-Петербурга
  • Исаченко Г. А. «Осиновая Гай», парк // Енциклопедія Санкт-Петербурга
  • Графская-Песочный. 100 років // СПб, 2002
  • Садиба Лопухиной «Осиновая гай». Палац // citywalls.ru
  • Золотоносов МА. Н. Петербург теряет уникальные графские садиби, розташовані у міській чорті // online812.ru, 05.07.2013 
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.