Оскар Кумметц
Оскар Кумметц (нім. Oskar Kummetz; нар. 21 липня 1891, Ілово, Нейденбург — пом. 17 грудня 1980, Нойштадт) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-адмірал Крігсмаріне (1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1941).
Оскар Кумметц | |
---|---|
Oskar Kummetz | |
| |
Народження |
21 липня 1891 Ілово, Нейденбург, Східна Пруссія |
Смерть |
17 грудня 1980 (89 років) Нойштадт, Рейнланд-Пфальц |
Країна |
Німецька імперія Веймарська республіка Третій Рейх |
Приналежність |
Кайзерліхмаріне Рейхсмаріне Кріґсмаріне |
Вид збройних сил | військово-морські сили |
Рід військ | надводні сили |
Роки служби | 1910–1945 |
Звання | Генерал-адмірал |
Формування |
SMS «Гельголанд» SMS «Позен» |
Війни / битви |
Перша світова війна:
|
Діти | Hans-Erich Kummetzd |
Нагороди | |
Оскар Кумметц у Вікісховищі |
Біографія
1 квітня 1910 року вступив в Імператорські військово-морські сили кадетом, проходив навчання на крейсері «Вікторія Луїза». В 1912 році закінчив військово-морське училище в Мюрвіку.
З 1 жовтня 1912 року служив на лінійному кораблі «Гельголанд», з 4 квітня 1913 року — «Позен».
Учасник Першої світової війни. З 31 березня 1916 року — вахтовий офіцер на різних міноносцях (V108, V1, G-11), з 20 березня 1918 року — командир міноносця G-10.
Після демобілізації армії залишений на флоті, з 7 лютого 1919 командир тральщика М-84, з 11 жовтня 1919 по 18 березня 1920 року — офіцер для доручень при 2-му батальйоні берегової оборони в Вільгельмсгафені.
З травня 1920 року служив в береговій обороні, з 26 вересня 1922 командир міноносця V-1.
З 15 вересня 1924 року 3-ю офіцер Адмірал-штабу в штабі військово-морської станції «Північне море». 1 жовтня 1927 року призначений командиром 3-й півфлотилії міноносців.
З 28 вересня 1929 року — 3-й офіцер Адмірал-штабу в командуванні флотом, з 1 жовтня 1932 року — референт Управління бойової підготовки Морського керівництва.
З 4 жовтня 1934 року — командувач міноносцями.
30 вересня 1937 року очолив штаб військово-морської станції «Остзеє». З 31 жовтня 1938 по 20 жовтня 1939 року — начальник штабу флоту. З 21 грудня 1939 року — начальник торпедної інспекції ОКМ.
Під час операції «Везерюбунг» у квітні 1940 року командував бойовою групою «Осло», в яку входили важкі крейсери «Блюхер» і «Лютцов», легкий крейсер «Емден», 3 міноносці (R18, R19 і Rau 8), 3-тя флотилія тральщиків (8 кораблів) і 2 китобоя. На кораблях перебували близько 2 000 чоловік десанту. В ході бою 9 квітня флагман «Блюхер» загинув, і командування перейшло до командира «Лютцова» капітана-цур-зее А. Тіле. Надалі «Лютцов» також отримав важкі пошкодження і з ладу вийшов міноносець.
З 3 червня 1942 по 18 лютого 1943 року — командувач крейсерами, потім до 29 лютого 1944 року командувач бойовою групою, основні сили якої були зосереджені в Північній Норвегії.
З 1 березня 1944 року і до кінця війни очолював Вище морське командування «Балтійське море».
23 липня 1945 року інтернований британською владою. 30 листопада 1946 року звільнений.
Нагороди
Військова кар'єра
- 1 квітня 1910 — кадет ВМС
- 15 квітня 1911 — фенріх ВМС
- 27 вересня 1913 — лейтенант-цур-зее
- 22 березня 1916 — обер-лейтенант-цур-зее
- 1 січня 1921 — капітан-лейтенант
- 1 грудня 1928 — корветтен-капітан
- 1 липня 1934 — фрегаттен-капітан
- 1 квітня 1936 — капітан-цур-зее
- 1 січня 1940 — контр-адмірал
- 1 квітня 1942 — віце-адмірал
- 1 березня 1943 — адмірал
- 16 вересня 1944 — генерал-адмірал
- Залізний хрест
- 2-го класу (30 червня 1916)
- 1-го класу (27 вересня 1918)
- Німецький кінний знак
- Почесний хрест ветерана війни з мечами (січень 1935)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест (20 серпня 1938)
- Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (14 жовтня 1939)
- 1-го класу (12 квітня 1940)
- Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року» (14 березня 1940)
- Лицарський хрест Залізного хреста (18 січня 1941)
- Нагрудний знак флоту (5 лютого 1942)
Див. також
- Альбрехт Бранді
- Альфред Заальвахтер
- Гюнтер Гузе
- Отто Хормель
- Військово-морська база в Балтійському морі
- Військово-морська база в Північному морі
Література
- Митчем С., Мюллер Дж. Командиры Третьего рейха = Hitler's Commanders. — Смоленск : Русич, 1995. — 480 с. — (Тирания) — 10 000 прим. — ISBN 5-88590-287-9. (рос.)
- Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.(рос.)
- Dieter Hartwig: Generaladmiral Wilhelm Marschall. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Band 1, Primus Verlag, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-083-2, Seite 162—170
- Helmut Pemsel: Biographisches Lexikon zur Seekriegsgeschichte. Seehelden von der Antike bis zur Gegenwart. Bernard & Graefe, Koblenz 1985
- Manfred Dörr: Die Ritterkreuzträger der Überwasserstreitkräfte der Kriegsmarine, Band 1: A-K, Biblio Verlag, Osnabrück 1995, ISBN 3-7648-2453-0, S. 378—380
- Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S.484
Посилання
- Kummetz, Oskar. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
- Generaladmiral Oskar Kummetz. на geocities.com. Архів оригіналу за 28 березня 2013. Процитовано 4 лютого 2013. (англ.)
- Organization of the Kriegsmarine
- КУММЕТЦ (kummetz) Оскар[недоступне посилання з липня 2019]