Османська Сирія

Османська Сирія — європейська назва Леванту або Великої Сирії у 1516 — 1918[2]. Терен Великої Сирії під владою Османської імперії в її заключний історичний період мав у складі сучасну Сирію, Ліван, Ізраїль, Палестинська автономія, Йорданія і деяких райони Туреччини й Іраку.

سورية في العصر العثماني Османська Сирія Складова Османської імперії 1516 – 1918 ↓ Прапор Розташування Сирія Терен,у складі сирійської провінції за часів Османської імперії Столиця Алеппо[1] Мови Османська мова, дамаський діалект, фарсі Державний устрій Складова Османської імперії Історія  - Битва при Мардж Дабік 24 серпня 1516  - повстання ель-Мані(al-Ma'ni) в ейяляті Дамаск 1633  - Втргнення Мухаммеда Алі Єгипетського 1831  - Гірський Ліван отримує спеціальний статус 1861  - Британська окупація, французька окупація 1918 Попередник Наступник Мамлюцький султанат Арабське Королівство Сирія Британський мандат у Палестині Держава Хатай Сьогодні є частиною Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Османська Сирія

Після завоювання Сирії османами у мамлюків на початку 16-го століття, переможці розділили країну на два еялети (провінції) Дамаск і Алеппо. Еялет Триполі був утворений в 1579 році, а пізніше еялет Адане був виділений з Алеппо. У 1660 еялет Цфат був створений і незабаром перейменований еялет Сидон.

Після реформи 1864 року еялети були перетворені на вілаєти.