Османський Кіпр

Влітку 1570 року османські війська висадилися на острові. 9 вересня, після 45-денної облоги, впала Нікосія, а 1 серпня 1571 року капітулювала остання венеціанська фортеця на Кіпрі — Фамагуста. Вже у 1571 році було утворено Кіпрське бейлербейство. За умовами підписаного в 1573 році мирної договору Венеція відмовилася від усіх претензій на Кіпр. Першим головою став завойовник Кіпру Лала Мустафа-паша. У 1591 році перетворено на еялет.

Перші бейлербеї побудували численні мечеті, мазеїди, церкви, громадські ванни, базари, караван-сараї, медресе, школи та бібліотеки. Османська архітектура на Кіпрі тісно пов'язана з основною османською архітектурою, але має вплив візантійського та готичного стилю. Яскравими прикладами стали мечеті Лала Мустафа-паша в Фамагусті (перероблений собор Святого Миколаю, кіпрський аналог Реймського собору) та Селіміє в Нікосії (перероблений собор Святої Софії).

Кіпр не був популярним у турецьких колоністів: острів вважався нездоровим через епідемії малярії і тому сюди прибували переважно засланці та каторжники. Погане управління островом призвело до численних повстань, в яких брало участь як грецьке, так і бідне турецьке населення. За період від 1572 до 1668 року сталося 28 повстань, які були придушені.

Щоб змінити ситуацію, в 1670 році на пропозицію великого візира Фазіля Ахмеда Кепрюлю було ліквідовано Кіпрський еялет, замість чого його перетворено на санджак у складі еялету Архіпелаг.

Втім, це не розв'язало соціальних проблем. Потужне повстання у 1680-х роках на чолі з Боязіоглу Мехмед-аґою зумовило потребу поліпшити управління. Це вдалося за часів великих візирів Кепрюлю. У 1703 році Кіпр передано під особисте керування великого візира, який призначав на острів двох керуючих — військового (сераксера) і цивільного (мухассіла). На практиці великий візир продавав ці пости тим, хто пропонував найбільшу ціну. В результаті керуючі намагалися компенсувати свої витрати шляхом підвищення податків, що стягуються з населення острова.

У 1745 році острів знову став окремим еялетом, але в 1748 році був повернений під управління великого візира. Більшу частину часу еялетом керував Ебубекір-паша, який сприяв економічному відновленню острова. За час його урядування в районі Ларнаки зведено акведук Камарес (відомий також як акведук Бекір-паши).

У 1784 році в якості санджаку повернуто до складу еялету Архіпелаг. В такому статусі кіпр перебував до 1861 року, коли став автономним санджаком (мутасаррифатом) під орудою султанського уряду. Мутасаррифат Кіпр існував до 1868 року, коли знову стає санджаком у складі вілайєту Архіпелаг. Втім у 1870 році статус мутасаррифату було повернуто.

У 1877 році під час заключної стадії російсько-турецької війни війська Великої Британії окупували Кіпр. Починаючи з 1878 року Кіпр, юридично залишаючись у складі Османської імперії (зі статусом мутасаррифату), керувався британським верховним комісаром. Після вступу в 1914 році Османської імперії в Першу світову війну на боці Центральних держав Велика Британія оголосила про анексію Кіпру. Туреччина відмовилася від претензій на Кіпр в 1923 році відповідно до умов Лозаннського мирного договору.