Острови Святої Марії

Острови Святої Марії (мал. സെന്റ് മേരീസ് ദ്വീപുകൾ, гін.सन्तमेरीद्वीपस्य स्तम्भरचनाः), також відомі як Кокосові острови і Тонсепар — чотири невеликих острови в Аравійському морі, біля узбережжя Мальпе в Удупі, штат Карнатака в Індії. Вони відомі своїм незвичним геологічними утвореннями у вигляді колоноподібної ріолітової лави (на фото)[1].

Острови Святої Марії
малаялам.സെന്റ് മേരീസ് ദ്വീപുകൾ
Базальтові колони на о-вах Св.Марії
Базальтові колони на о-вах Св.Марії
13°22′46″ пн. ш. 74°40′22″ сх. д.
АкваторіяАравійське море
Населення Безлюдні осіб
КраїнаІндія
 Острови Святої Марії у Вікісховищі

Згідно даних наукових досліджень, базальти островів Святої Марії були сформовані внаслідок субаеральної субвулканічної діяльності, ще в ті часи, коли острів Мадагаскар складав з Індійським субконтинентом одне ціле. Розкол між Індостаном і Мадагаскаром відбувся близько 88 мільйонів років тому[2].

Стовпчасті ріолітові лави тут утворюють одну з чотирьох геологічних пам'яток штату Карнатака і входять до складу одного із 32 національних геологічних пам'ятників Індії, оголошених Геологічною службою Індії в 2016 році для їх захисту, підтримання та сприяння розвитку геотуризму[3][4][5][6]. Пам'ятка вважається важливим геотуристичним об'єктом.

Історія

У 1498 році Васко да Гама висадився на островах Святої Марії під час його першої подорожі до Індії. Португальці встановили на одному з островів падран «Святої Марії» (порт. Padrão de Santa Maria) з хрестом і гербом Португальського королівства[7]. Саме від імені цього падрана острови отримали свою сучасну назву[8].

Географія та топографія

Вид базальтового гірського утворення на островах Св. Марії

З чотирьох островів, лише на північному є характерні шестикутні базальтові гірські породи, єдині такого типу в Індії. Розміри острова складають близько 500 на 100 метрів. Острови вкриті кокосовими пальмами, що дали островам їх друг назву — Кокосові острови. Усі острови безлюдні[9][10].

Острівці, розташовані утворюють неперервний ланцюг з півночі на південь. Чотири найбільші острови — Кокосовий, Північний, Дар'ябахадургарх та Південний[11].

Острови розташовані паралельно береговій лінії і їх структура розглядається у якості підтвердженням явища підняття західного узбережжя Індії. Тераси, сформовані на островах і підняти пляжні осади разом із даними припливів на Пляжі мертвих устриць у Сураткалі (далі на південь від островів) вважаються наслідком зареєстрованого падіння рівня моря приблизно на 1 мм/на рік[2].

Доступ до островів

Інформація про відвідувачів

Єдиний спосіб дістатися до островів — на човні. Катери відходять від пляжу Мальпе в 6 км від міста Удупі і курсують із частотою кожні 20 хв. Існує також регулярне поромне сполучення між островами і рибальською гаванню Мальпе.

На островах відсутні будівлі чи магазини. Домашніх тварин теж немає. На березі і в глибині островів є лише криті бесідки з парковими лавками.

Галерея

Панорамний вид на пальми на острові Сент-Мері

Примітки

  1. Columnar Rhyolite. Geological Survey of India. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 26 липня 2008.
  2. Relative fall in Sea level in parts of South Karnataka Coast by K.R.Subramanya. Current Science Volume 75 Pages 727-730. Процитовано 25 січня 2009.
  3. National Geological Monument, from Geological Survey of India website
  4. Geo-Heritage Sites. pib.nic.in. Press Information Bureau. 9 березня 2016. Процитовано 15 вересня 2018.
  5. national geo-heritage of India, INTACH
  6. Geo-Heritage Sites.
  7. 15 natural wonders in India you should know about. http://ibnlive.in.com/. Архів оригіналу за 1 вересня 2014. Процитовано 1 вересня 2014.
  8. Prabhu, Ganesh (31 березня 2006). A beach and an island to relax on. The Hindu. Архів оригіналу за 13 грудня 2006. Процитовано 28 жовтня 2008.
  9. St Mary's Island. Процитовано 24 січня 2009.
  10. Where rocks tell a tale. The Hindu. 16 вересня 2002. Процитовано 24 січня 2009.
  11. Petrology and palaeomagnetism of volcanic rocks of the St. Marry Islands. Indian Institute of Technology, Doctoral thesis by A. B. Valsangkar. Процитовано 25 січня 2009.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.