Остров Ян Петрович

Народився у родині селянина. Закінчив волосну (сільську) школу і екстерном склав екзамени за 5 класів реального училища. Працював у сільському господарстві свого батька. У 1915 році був призваний на військову службу. У 1915 — 1917 р. — солдат російської армії. Учасник Першої світової війни.

У березні 1917 року став членом РСДРП(б).

У 1917 році — голова солдатського ротного комітету і член полкового комітету Латвійського стрілецького полку. Після жовтневого перевороту 1917 року — на партійній роботі в Галгауській та Мадонській волостях, один із засновників загонів Червоної гвардії.

У 1918 році заарештований німецькими військами і до січня 1919 року відбував покарання в концентраційному таборі. До травня 1919 року перебував на партійній роботі у Леясціємській волості, потім був у партизанському загоні. Наприкінці 1919 року добровільно вступив у Червону армію.

У 1923 році поступив у Комуністичний університет народів Заходу в Москві. Після завершення університету навчався в аспірантурі. Потім декілька років викладав у Комуністичному університеті, завідував його аспірантурою.

У 1937 році, ймовірно, зазнав політичних репресій. До 1941 року викладав у вищих навчальних закладах Узбецької РСР. У 1941 році повернувся до Латвії та був призначений ректором Єлгавської сільськогосподарської академії.

У червні 1941—1944 роках — в евакуації, працював у Середньоазіатському державному університеті в Ташкенті.

З 1944 року — в апараті ЦК КП(б) Латвійської РСР. Обирався секретарем Ризького міського комітету КП(б) Латвійської РСР по пропаганді.

У 1947—1953 роках — заступник голови Ради Міністрів Латвійської РСР. Одночасно, у 1950—1959 роках — міністр закордонних справ Латвійської РСР.

У 1953—1958 роках — міністр культури Латвійської РСР.

• орден Леніна
• орден Червоної Зірки
• медалі

• Ежегодник Большой Советской Энциклопедии 1967. — Москва, 1967.