Остін Епп

В 1974 році він випустив книгу «Шахрайство із шістьма мільйонами: шантаж німецького народу числами, що шокують, сфальсифікованих трупів»[1], у якій сформулював свої «Вісім аксіом»[2], які на думку екстерміністів, стали для ревізіоністів голокосту свого роду Катехізисом:

1. Вирішуючи єврейське питання, Німеччина мала на увазі еміграцію, а не знищення євреїв. Якби мова йшла про знищення, то хіба півмільйона євреїв не залишилися б живими в концтаборах? А вони залишилися, перебралися в Палестину, і тепер - без утоми качають із Німеччини гроші[2].

2. У жодному з концтаборів на німецькій землі жодна людина не загинула в газовій камері, і усе більше й більше доказів того, що й в Аушвіці нікого не вбивали газом. Гітлерівських газових камер попросту не було. У тих же, що були в Аушвіці, проходила дезінсекція, а в крематоріях спалювали трупи тих, хто вмер від інших причин, у тому числі й від англо-американських бомбардувань[2].

3. Більшість євреїв, про долю яких нічого не відомо, родом були з територій, підконтрольних Радам, а не німцям[2].

4. У більшості випадків, коли євреїв ліквідували німці, мова йшла про підривні елементи, партизанів, шпигунів, саботажників - тобто про злочинців, покарання яких не забороняється міжнародним правом[2].

5. Коли б була хоч найменша ймовірність того, що нацисти дійсно знищили 6 мільйонів євреїв, то світове єврейство виділило б кошти на розслідування цього, а Ізраїль відкрив би свої архіви. Але цього не відбувається, а замість цього вони труять всіх ті, хто намагається викрити їхнє шахрайство. Що ж тоді ці «шість мільйонів» як не підробка? У євреїв і їх ЗМІ немає ні найменшого доказу правдивості їхніх казок. Всі визнання Гесса, Ейхмана й інших - вирвані під катуваннями або сфальсифіковані[2] .

7. Не обвинувачуваним, а обвинувачам варто довести, що число жертв - 6 мільйонів, але талмудисти та більшовики примусили Німеччину до того, щоб платити й не ставити зайвих запитань[2] .

8. Але й при розрахунках числа жертв, зроблених єврейськими вченими, виявляються такі абсурдні невідповідності, що відпадає всякий сумнів у тім, що для їхніх обвинувачень немає ніякої наукової основи[2].

Роботи Еппа надихнули на створення Інституту перегляду історії, заснованого в 1978 році і розташованого в Каліфорнії, який заперечує Голокост.

Епп "закидав" журнали, газети і політиків листами, в яких скаржився на Франкліна Д. Рузвельта за його вступ у Другу світову війну, без якого Гітлер міг би виграти війну. Епп прирівнює комуністів до євреїв, і покладає на них провину за післявоєнні проблеми, а не на нацистську Німеччину, яка розпочала війну. Він покладав відповідальність за проблеми Німеччини після війни на план, який не був введений в дію.

Він домагався, щоб шанс емігрувати до Сполучених Штатів отримали німці та австрійці, а не ті, що пережили Голокост.

• App, Austin Joseph (1973) The Six Million Swindle: Blackmailing the German People for Hard Marks with Fabricated Corpses. Takoma Park, Maryland: Boniface Press. New edition (1976) Takoma Park, Maryland: Boniface Press.
• App, Austin Joseph (1977) German-American Voice for Truth and Justice: Autobiography. Takoma Park, Maryland: Boniface Press.
• Irving, David John Cawdell (1977) Hitler’s War. New York: Viking Press.

• Інститут перегляду історії
• Ревізіонізм Голокосту
• Список ревізіоністів Голокосту