Оттон-Вільгельм (герцог Бургундії)

Походив з італійської династії Анскарідів. Син Адальберта I, короля Італії, та Герберги, доньки Ламберта, графа Шалону. У малому віці після повалення його батька перебрався разом з Адальбертом і Гербергою до герцогства Бургундського, де в Отені їм надав притулок місцевий герцог Генріх I.

У 972 році фактично всиновлено герцогом Генріхом I. Здобув виховання при дворі останнього. У 976 році оженився на доньці графа де Русі. У 978 році отримав графство Невер, 982 року — графство Макон, пфальцграфство Бургундію. 986 року Оттона-Вільгельма призначено намісником герцогства Бургундського.

У 995 році призначив намісником Макону свого сина Гі, а у 1002 році — графом.

У 1002 році після смерті Генріха I Бургундського. Втім відразу стикнувся з зазіханнями Роберта II, короля Франції, який доводився небожем покійному герцогу. Розпочалася війна, що тривала до 1005 року.

У 1005 році після поразки від військ короля Франції вимушений був зректися права на герцогство, проте залишив за собою графства Бургундія, Бомон, Фувен, Ошере.

З огляду на ситуацію спрямував зусилля на піднесення залишених володінь. У 1006 році (після смерті сина Гі) передав онуку — Оттону II — графство Макон, а сину Раулю — графства Амуа, Варе і Портуа. У 1014 році отримав від імператора Генріха II підтвердження на володіння абатства Фрутуарія.

У 1016 році після визнання Рудольфом III, королем Бургундії, васальної залежності від Генріха II, імператора Священної Римської імперії, Оттон-Вільгельм очолив повстання бургундських графів проти короля. Водночас Оттон-Вільгельм відмовився визнати зверхність імперії.

У 1018 році Рудольф III вимушений був скасувати угоду з імператором. Втім того ж року останній знову змусив короля Бургундії знову визнати себе спадкоємцем трону. Ця боротьба тривала до самої смерті Оттона-Вільгельма, який вправно відбивав напади імператорських військ. Помер у 1027 році, йому спадкував син Рено I.