Отто-Майглер-Зе

Отто-Майглер-Зе (нім. Otto-Maigler-See) — озеро в місті Гюрт, земля Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина. Виникло внаслідок планового затоплення кар'єру, в якому добували буре вугілля.

Отто-Майглер-Зе
нім. Otto-Maigler-See
Отто-Майглер-Зе
50°52′28″ пн. ш. 6°49′49″ сх. д.
Розташування
Країна  Німеччина
Регіон Гюрт
Геологічні дані
Частина від Villeseend
Розміри
Площа поверхні 0,505 [1]  км²
Висота 88,7 м
Глибина середня 4  м
Глибина макс. 7  м
Довжина 2,22  км
Ширина 0,395  км
Вода
Солоність прісне  г/л
Басейн
Інше
Отто-Майглер-Зе (Німеччина)
 Отто-Майглер-Зе у Вікісховищі

Розташування
Мапа озер міста Гюрт

Озеро лежить на південний захід від міста Кельн, повністю в межах міста Гюрт. Воно розташоване в зеленій зоні рекультивації виробленого буровугільного басейну. Видобуток вугілля в Гюрті й околицях відбувався від початку нового часу. Нині (від 1977 року)[2] рекреаційна зона, вільна для прогулянок, розташована між районами Гюрта Берренрат, Глоєль, Альстедтен-Бурбах, Альт-Гюрт і індустріальною зоною хімічного заводу Кнапзак. Розташовані поблизу заповідні зони — наприклад, маленьке Гюртське лісове озеро — не призначені для вільного відвідування й огороджені парканом з колючого дроту або густими чагарниками[3].

Утворення

Озеро виникло після затоплення ґрунтовими водами кар'єру, в якому добували буре вугілля. 3 жовтня 1959 року управління гірничими роботами міста Брюль затвердило загальний план рекультивації земель, розроблений фірмою Rheinbraun. На замовлення комуни міста Гюрт план допрацювали і реалізували під керівництвом кельнського архітектора Віктора Каллеса (Victor Calles). Нині територія перебуває під захистом і в юрисдикції рейнландського природного парку[4]. Перегородки між трьома початковими кар'єрами були видалені, щоб з'єднати площу в одне озеро. Одночасно був облаштований пляж на північно-західному березі[5]. Озеро розкинулось на височині приблизно на 30 метрів вище навколишньої місцевості. Оточене трьома рядами захисних лісових насаджень, які призначені для захисту земель сільськогосподарського призначення від впливу західних і південно-західних вітрів. Дерева висаджені на схилах і вершинах пагорбів, усередині яких розташоване озеро. Крім того краї пагорбів вирівняли, щоб поліпшити якість рекультивації і полегшити посадку дерев. Їх вирівняли таким чином, що утворився окружний пішохідний шлях, однаковий за висотою, що гармонійно вписується в довкілля[6].

Назва

24 липня 1967 року муніципалітет Гюрта за пропозицією свого керівника Отто Рекке (Otto Räcke) ухвалив назвати новостворене озеро «Отто-Майглер-Зе». Назва присвячена померлому незадовго до цього (20 червня 1967 року) основоположнику гірничої справи в Гюрті й керівнику фірми Roddergrube AG Отто Майглеру[7].

Майгель був членом Ради голів фірми Rheinbraun, відповідальним за лісовідновлення та рекультивацію пейзажу. Крім того він відіграв важливу роль в плануванні переміщення району Берренрат. Район був заново відбудований на вже виробленій (в плані видобутку вугілля) території колишнього села Альденрат безпосередньо біля озера.

Екологія

Загальні відомості

Фірма RWE Power AG (колишня RWE Rheinbraun AG) починаючи з середини 60-х виставляє тендерне замовлення на вивчення і документацію рослинного і тваринного світу рекультивованої області. Ця місцина є також предметом безлічі дипломних та докторських робіт.

Фауна

Озеро є місцем постійного проживання й зимівлі для багатьох видів качкових. У ньому мешкають лиски, чубаті черні, крижні, попелюхи, а також велика кількість лебедів-шипунів. Також наявна змінна кількість бакланів великих і гоголів[8]. Водні птахи мають місце для спокійного розмноження в сусідньому гюртському лісовому озері, яке перебуває під суворою охороною.

Отто-Майглер-Зе — це також рибальське озеро. У рік його відкриття (1977) засновано рибальський клуб Burbach, який спільно з прилеглими рибальськими клубами піклується про озеро і його рибні запаси. В озері водяться вугор, щука, короп, лин, судак, окунь. Завдяки цьому клуб привернув велику кількість бакланів, які харчуються рибою взимку[9].

Флора

Озеро розташоване в лісовій місцевості, його площа становить 142 гектара[10]. В озері виявлено рідкісні та охоронювані рослини, такі як рдесник і кушир[11].

Донні відклади

Як і майже у всіх навколишніх озерах, дно утворене шаруватими глинами й залишками бурого вугілля. Дно вкрите шаром опадів листя й водних рослин, а також детритом і мулом[12].

Гідрологічні дані

Озеро лежить у північній частині озерної групи штучних озер під назвою Філле (Ville-Seen). Воно довге та вузьке і живиться ґрунтовими водами. Рівень також регулюється системою переливів (регуляція відбувається спільно з гюртським лісовим озером, яке сполучене з Отто-Майглер-Зе регульованим струмком). Завдяки малій глибині вода циркулює в усьому об'ємі озера цілий рік під впливом вітру (на відміну від глибоководних озер)[13].

Якість води

Організація, що займається визначенням якості товарів, у 2008 році охарактеризувала води озера як рекомендовані для купання[14]. Внаслідок цього в озері заборонено годувати птахів. Заради використання озера для рекреаційних і спортивних цілей у ньому регулярно обрізають водорості та іншу озерну рослинність за допомогою спеціальної косарки (так званої «морської корови»)[15].

Використання

Отто-Майглер-Зе — одне з п'яти затверджених для купання озер у районі Райн-Ерфт. Кожного купального сезону департамент охорони здоров'я проводить дослідження води згідно з директивами ЄС. Також перевіряє порядок купання[16]. У озера також є пляж з рестораном. Літніми вечорами там проходять різні заходи, наприклад, пляжні вечірки і концерти[14]. На озері можна займатися серфінгом, веслувальним і вітрильним спортом. На озері можна розташувати шість окремих доріжок для запливів, таким чином можливо проводити змагання[2].

Використання озера поділяють між собою кілька клубів. Деякі з них (наприклад, рибальський) були утворені відразу після відкриття озера. Клубами, які займаються озером, є також колишній монастир Маріенборн (Гюрт-Бурбах), клуб плавців, клуб байдарочників, а також клуб вітрильного спорту.

Гюртскій клуб віндсерфінгу також має свій майданчик в східній частині озера. Назви клубів і їх підрозділів можна прочитати на офіційній вебсторінці міста Гюрт.

Зона відпочинку з велосипедними і прогулянковими дорогами добре досяжна з будь-якої частини міста. Жителі Кельна можуть досягти озера по вулиці Берренратерштрассе (Berrenrather Straße) і паралельно розташованих велосипедних доріжках через кельнський зелений квартал (Kölner Grüngürtel). Навколо озера є доріжка для прогулянок з покажчиками, які починаються з Альт-Гюрта. Поруч з пляжем є місце для паркування і зупинка гюртского автобуса.

Література
  • Fritz Bendler: Bericht über die Entstehung des Naherholungsgebietes um den Otto-Maigler-See in Hürth, in Hürther Heimat Bd. 80, 2001
  • Marlies Breuer-Trost: Landschaftswandel im südlichen Braunkohlerevier im Zuge des Tagebaus und der Rekultivierung; Gemischt Land- und forstwirtschaftliche Rekultivierung unter dem Aspekt der Erholungslandschaft an den Beispielen Kippe Berrenrath und Tagebau Vereinigte Ville bei Knapsack; in: Heimat und Kulturverein Hürth (Hg.): Hürther Heimat 31+32/1973
  • Albrecht, Dworschak, Esser, Klein, Weglau: Tiere und Pflanzen in der Rekultivierung; ISBN 3-936616-35-3; Verlag Natur & Wissenschaft 2005
  • Wolfram Pflug: Braunkohlentagebau und Rekultivierung. Springer-Verlag 1998. ISBN 3-540-60092-2

Примітки
  1. TU Cottbus: Braunkohlentagebauseen in Deutschland - Gegenwärtiger Kenntnisstand über wasserwirtschaftliche Belange von Braunkohlentagebaurestlöchern. Архів оригіналу за 2 вересня 2011. Процитовано 6 лютого 2016.
  2. Hürther Heimat 45/1981; S. 51
  3. Wolfram Pflug: Braunkohlentagebau und Rekultivierung. Springer-Verlag 1998; S. 406 (Google Books)
  4. Fritz Bendler: Bericht über die Entstehung des Naherholungsgebietes um den Otto-Maigler-See in Hürth, in Hürther Heimat Bd. 80, 2001, S. 35 ff
  5. Hürther Heimat 45/1981 S. 51 ff
  6. Hürther Heimat 31+32/1973; S. 50
  7. Wer war Otto Maigler? — FAQ auf www.otto-maigler-see.de. Архів оригіналу за 13 липня 2009. Процитовано 6 лютого 2016.
  8. Wolfram Pflug: Braunkohlentagebau und Rekultivierung. Springer-Verlag 1998; S. 366ff (Google Books)
  9. Fischbesatz nach Angelsportverein Burbach. Архів оригіналу за 18 серпня 2010. Процитовано 6 лютого 2016.
  10. Hürther Heimat 45/1981 S.53
  11. Wolfram Pflug: Braunkohlentagebau und Rekultivierung. Springer-Verlag 1998; S. 365 (Google Books)
  12. Wolfram Pflug: Braunkohlentagebau und Rekultivierung. Springer-Verlag 1998; S. 363 (Google Books)
  13. Wolfram Pflug: Braunkohlentagebau und Rekultivierung. Springer-Verlag 1998; S. 360 (Google Books)
  14. koeln-magazin.info
  15. Wolfram Pflug: Braunkohlentagebau und Rekultivierung. Springer-Verlag 1998; S. 367 (Google Books)
  16. Information zur Einhaltung der Badegewässerordnung etc. auf rhein-erft-kreis.de. Архів оригіналу за 24 жовтня 2007. Процитовано 6 лютого 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.