Отто Барт

Отто Барт
нім. Otto Barth
Народився	18 червня 1891; Дрезден, Німецький рейх
Помер	3 травня 1963 (71 рік); Ерланген, Середня Франконія, Баварія, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець, офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	Генерал-майор
	Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Отто Барт (нім. Otto Barth; 18 червня 1891, Дрезден — 3 травня 1963, Ерланген) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

30 березня 1911 року вступив фанен-юнкером у 5-й саксонський королівський артилерійський полк № 64. Учасник Першої світової війни. 31 березня 1920 року демобілізований, працював у різноманітних комерційних компаніях. 1 лютого 1935 року призваний на випробувальну службу в якості запасного офіцера, 1 травня прийнятий на дійсну службу.

З 11 грудня 1940 року — командир 117-го артилерійського полку. Учасник боїв на радянсько-німецькому фронті. 17 травня 1943 року переведений у резерв. З 17 вересня 1943 по 13 липня 1944 року — керівник курсу в 1-му артилерійському училищі, пройшов курс підготовки командира дивізії. 29 липня 1944 року приєднався до групи армій «Північ», з 15 серпня 1944 по 30 січня 1945 року — командир 30-ї піхотної дивізії.

З 16 лютого по 8 травня 1945 року — командир 21-ї польової дивізії люфтваффе. 9 травня 1945 року потрапив у радянський полон в Курляндії. Звільнений 9 жовтня 1955 року.

Звання

Фанен-юнкер (30 березня 1911)
Фенрих (26 листопада 1911)
Лейтенант (9 серпня 1912)
Обер-лейтенант (22 травня 1917)
Гауптман (1 вересня 1936)
Майор (1 березня 1937)
Оберст-лейтенант (1 серпня 1940)
Оберст (1 лютого 1942)
Генерал-майор (9 листопада 1944)

Нагороди

Перша світова війна

Залізний хрест 2-го і 1-го класу
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Лицарський хрест Військового ордена святого Генріха (7 травня 1918)

Міжвоєнний період

Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)

Друга світова війна

Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Сертифікат Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ Вермахту (№ 1238; 5 жовтня 1942)
Німецький хрест в золоті (9 жовтня 1942)
Лицарський хрест Залізного хреста (8 травня 1943)
Відзначений у Вермахтберіхт
- «В оборонних боях на південний схід від Лібау франконсько-баварська 4-та танкова дивізія під командуванням генерал-майора Бецеля і північно-німецька 30-та піхотна дивізія під командуванням оберста Барта зірвали можливий прорив ворога в умовах жорстокої оборони та енергійної контратаки у критичному місці.» (3 листопада 1944)
Нарукавна стрічка «Курляндія»

Література

Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921—1945. Band 1: Abberger-Bitthorn. Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2423-9, S. 208—209.
Der Königlich Sächsische Militär-St. Heinrichs-Orden 1736—1918, Ein Ehrenblatt der Sächsischen Armee, Wilhelm und Bertha von Baensch-Stiftung, Dresden 1937, S. 137
Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 203.
Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.