Отто Ніколаї
Отто Ніколаї (нім. Carl Otto Ehrenfried Nicolai, 9 червня 1810, Кенігсберг — 11 травня 1849, Берлін) — німецький композитор і диригент, найбільш відомий своєю комічною оперою «Віндзорські пустунки» за однойменною комедією Шекспіра.
Отто Ніколаї | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 9 червня 1810[1][2][…] |
Місце народження | Кенігсберг, Королівство Пруссія[1] |
Дата смерті | 11 травня 1849[1][2][…] (38 років) |
Місце смерті | Берлін, Королівство Пруссія[1][3] |
Поховання |
|
Громадянство | Німеччина |
Віросповідання | лютеранство |
Професії | композитор, піаніст, диригент, співак, музичний режисер |
Вчителі | Карл Фридріх Целтер |
Відомі учні | Теодор Куллак |
Жанри | опера |
Файли у Вікісховищі |
Біографія
Отто Ніколаї народився в сім'ї Кенігсберзької музиканта і після отримання початкової музичної освіти від батька був відправлений у 1827 році для продовження навчання в Берлін, де навчався до 1830 року в Берлінській співочій академії у Карла Фрідріха Цельтера і Бернгарда Клейна, а потім почав в ній роботу, але в 1833 був направлений органістом в каплицю прусського посольства в Римі, де стажувався у Джузеппе Баїнь і зазнав впливу сучасних йому композиторів, а також Палестрини.
У червні 1837 році Ніколаї переїхав у Відень, де став помічником Конрадина Крейцер, капельмейстера театру Кернтнертор, однак наступного році повернувся до Риму, де зосередився на написанні опер. Ніколаї спочатку повинен був стати автором опери «Набукко», але відмовився від роботи, і вона була передана Джузеппе Верді[4]. У 1841 році Ніколаї був запрошений на посаду керівника Придворної опери у Відні, в 1842 році організував з числа її працівників Віденський філармонічний оркестр для проведення симфонічних концертів
У 1844 році після відходу Мендельсона Ніколаї був запрошений на посаду капельмейстера Берлінського кафедрального собору, однак остаточно переїхав до Берліна тільки в 1848 році.
У 1849 році через два місяці після прем'єри «Віндзорських пустунки» Ніколаї був призначений керівником Берлінської опери, а ще через два дні обраний членом Прусської королівської академії мистецтв, проте в той же день раптово помер від інсульту.
У своїй творчості Ніколаї використовував досягнення сучасної йому італійської музики, працюючи в основному в руслі німецької романтичної традиції.
Список творів
Опери
- Покинута донька (італ. La figlia abbandonata, незавершена, Мілан, 1837)
- Генріх II (італ. Enrico secondo, італ. Rosmonda d'Inghilterra, 1839, Трієст)
- Храмовник (італ. Il Templario, 1840, Турин)
- Ґільдіпп і Одоард (італ. Gildippe ed Odoardo, 1840, Генуя)
- Засланий (італ. Il Proscritto, 1841, Мілан)
- Повернення засланого (німецька версія попередньої, нім. Die Heimkehr des Verbannten, 1844, Вена)
- Віндзорські пустунки (нім. Die lustigen Weiber von Windsor, 9 березня 1849, Берлін)
Інше
- Симфонія ре мажор (1831)
- Різдвяна увертюра для симфонічного оркестру на тему хоралу «Vom Himmel Hoch»
- Увертюра для симфонічного оркестру і хору на тему хоралу «Ein Feste Burg» до 300-річчя Кенігсберзького університету (1843)
- Меса в тональності ре (1835)
- Псалми для хору соло
- Пісні
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118587684 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Archivio Storico Ricordi — 1808.
- THEATER THURSDAY-NABUCCO-VERDI. Архів оригіналу за 16 вересня 2009. Процитовано 29 квітня 2011.