Карл Фридріх Целтер
Карл Фрідріх Целтер (нім. Carl Friedrich Zelter; 11 грудня 1758, Берлін — 15 травня 1832, Берлін) — німецький композитор та музичний педагог.
Карл Фридріх Целтер | |
---|---|
нім. Carl Friedrich Zelter | |
Основна інформація | |
Дата народження | 11 грудня 1758[1][2][…] |
Місце народження | Берлін, Королівство Пруссія[3][4] |
Дата смерті | 15 травня 1832[1][2][…] (73 роки) |
Місце смерті | Берлін, Королівство Пруссія[3][4] |
Поховання | Friedhof II der Sophiengemeinde Berlind |
Громадянство | Німеччина |
Професії | композитор, музикант, музичний педагог, диригент |
Вчителі | Carl Friedrich Christian Faschd |
Відомі учні | Джакомо Мейєрбер, Фелікс Мендельсон, Мендельсон Фанні[5] і Wilhelm Heiserd[6] |
Жанри | класична музика |
Файли у Вікісховищі |
Життєпис
Син муляра, Целтер, оволодів ремеслом свого батька і в 1783 отримав професійний патент, що дозволяв йому отримати частку в підприємстві батька. Разом з тим Целтер самостійно вивчав музику, а з 1780 навчався у Карла Фрідріха Христіяна Фаша, засновника Співочої академії в Берліні (нім. Sing-Akademie zu Berlin). Після смерті вчителя в 1800 очолив академію, а в 1801 опублікував його біографію. Одночасно з 1791 грав у оркестрі Театру на Жандарменмаркт. У 1809 при Співочій академії Целтер заснував школу інструменталістів "Ripienschule" (від музичного терміна "ripieno"). У 1809 заснував перший у Берліні лідертафель, того ж року обраний професором Берлінської академії мистецтв.
Композиторська спадщина Целтера включає понад 200 пісень, у тому числі 75 на слова Йоганна Вольфганга фон Гете, з яким Целтер познайомився в 1802 і товаришував все життя. Крім того, Целтер написав концерт для альта з оркестром, низку фортепіанних творів, духовні та світські хорові роботи (у тому числі кантату "Der Mensch geht eine dunkle Strasse", 1811), театральну музику.
Целтер був одним із перших шанувальників і пропагандистів музики Йоганна Себастьяна Баха — це уподобання успадкував від Целтера його учень Фелікс Мендельсон, якого Целтер цінував з ранніх років. Інші студенти Целтера — Джакомо Мейєрбер, Отто Ніколаї, Генріх Дорн, Едвард Грель, брати Едвард і Юлій Ріци, флейтист і композитор Генріх Зусман, хормейстер, наступник Целтера як директора хорової академії, Карл Фрідріх Рунгенхаген, Карл Eбервейн, Фанні Мендельсон та інші.
Першою дружиною Целтера була Софія Елеонора Флеріке; через рік після її смерті, в 1796, він одружився зі співачкою (сопрано) Юлією Папріц (нім. Julie Pappritz; 1767— 1806). Онук Целтера, Вільгельм Рінтель, син його доньки від першого шлюбу, у 1861 випустив том автобіографічних нотаток Целтера[7]. Стверджується також, що прямим нащадком Целтера є англійський скрипаль Деніел Хоуп[8].
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118636421 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Цельтер Карл Фридрих // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Eitner R. Zelter, Karl Friedrich // Allgemeine Deutsche Biographie — L: 1900. — Vol. 45. — S. 46–52.
- Grove Music Online — ISBN 978-1-56159-263-0
- Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 2, 1897. — S. 122.
- Friedrich Schleiermacher. Predigten 1832. — Walter de Gruyter, 2014. — S. LX.
- Julie Amacher. Mendelssohn as you’ve never heard it // «Minnesota Public Radio», Feb 12, 2008.
Література
- Крейнина Ю. В. Цельтер К. Ф. // Музыкальная энциклопедия / под ред. Ю. В. Келдыша. — М. : Советская энциклопедия, Советский композитор, 1982. — Т. 6.