Отурчення

Оту́рчення, Отуре́чення[1], або Тюркиза́ція (туркм. Türkleştirme, англ. Turkification) — процес культурної асиміляції турками або тюрками підлеглих народів (вірмени, курди, сирійці, євреї, перси, араби, бедуїни, татари, кримські татари, русини, греки, болгари, румуни, серби, хорвати, албанці). Мала місце у Сельджуцькій та Османській імперіях, а також Туреччині. Супроводжувалася зміною релігії (ісламізацією), переходом на турецьку мову й звичаї, шлюбами із етнічними турками. Заохочувалася пільгами у політичній, управлінській та інших суспільних сферах, до якої допускалися отурчені представники інших народів. Сприяла формуванню монолітної конфесійно-етнічної спільноти, лояльної до державної влади. Регіонами, де відбувалося інтенсивне отурчення були Анатолія, Кіпр, Кавказ, Балкани, Палестина, Північна Африка. Також — ту́рчення (від дієслова ту́рчити), поту́рчення (від дієслова поту́рчити)[2], або потурна́цтво (синонім зрадництва)[3]. В українській мові отуречені особи називалися зневажливо потурна́к або потурна́чка[2], що сприймалося як синонім зрадника, ренегата[3].

Яничари — колишні християнські юнаки, що ставали об'єктами отурчення.

Цікаві факти
  • Одним із засобів отуречення був набір у яничари: юнаків із християнських сімей виховували військовими, навертали до ісламу й перетворювали на опору Османського режиму.
  • Тема отуречення жартівливо обіграна в «Запорожеці за Дунаєм», коли козак Карась перевдягається турком.

Див. також

Примітки
  1. Отуречення // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов).
  3. Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)

Джерела
  • Demirdjian, Alexis (2016). The Armenian Genocide Legacy. Springer.
  • Herzog, Christoph (July 1999). Arabs and Young Turks. Ottomanism, Arabism, and Islamism in the Ottoman Empire, 1908–1918 by Hasan Kayali. Die Welt des Islams 39 (2): 249–51. JSTOR 1571149.
  • Kieser, Hans-Lukas (ред.). Turkey Beyond Nationalism towards Post-Nationalist Identities. International Library of Twentieth Century History 8.
  • Kushner, David (April 1997). Self-Perception and Identity in Contemporary Turkey. Journal of Contemporary History 32 (2): 219–33. JSTOR 261242. doi:10.1177/002200949703200206.
  • Langer, William L.; Blake, Robert P. (April 1932). The Rise of the Ottoman Turks and Its Historical Background. The American Historical Review 37 (3): 468–505. JSTOR 1837961. doi:10.1086/ahr/37.3.468.
  • Mango, Andrew. 2004. The Turks Today. Overlook Press.
  • Meeker, Michael E. (2009). The Black Sea Turks: Some Aspects of Their Ethnic and Cultural Background. International Journal of Middle East Studies 2 (4): 318–45. JSTOR 162721. doi:10.1017/S002074380000129X.
  • Ulker, Erol (2005). Contextualising 'Turkification': Nation-building in the late Ottoman Empire, 1908–18. Nations and Nationalism 11 (4): 613–36. doi:10.1111/j.1469-8129.2005.00222.x.
  • Vryonis, Speros. 1971. The decline of medieval Hellenism in Asia Minor and the process of Islamization from the eleventh through the fifteenth century. University of California Press.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.