ПФМ-1

ПФМ-1 (протипіхотна фугасна міна) «Лепесток» — протипіхотна міна натискної дії радянського виробництва. Є майже точною копією американської міни BLU-43 / B «Dragontooth». Прийнята на озброєння Радянської армії.

Міна ПФМ-1 (Навчальна)
Схема ПФМ-1

Міна існує в двох варіантах: ПФМ-1 та ПФМ-1С. Перший варіант міни не має пристрою самоліквідації, другий забезпечений пристроєм, що забезпечує самоліквідацію міни підривом після закінчення 1-40 годин із моменту установки (час самоліквідації залежить від температури навколишнього повітря). Зовні ці два різновиди міни відрізняються лише тим, що на крилі міни ПФМ-1С нанесена літера «С».

Міна може встановлюватися у ґрунт тільки засобами дистанційного мінування.

Ураження людини при вибуху міни завдається за рахунок руйнування нижньої частини ноги. Вибух проводиться в момент наступання ногою на датчик цілі.

У даний час випуск припинено.

Міна широко застосовувалася в Афганській війні. Через незвичну форму пластикового корпусу діти нерідко сприймали міну як іграшку й отримували серйозні поранення або гинули. Завдяки антирадянській пропаганді серед афганського населення набула поширення теорія, що ПФМ-1 була спеціально спроєктована, щоб приваблювати дітей, насправді форма міни просто обумовлена ​​аеродинамікою[1].

Технічні характеристики
  • Корпус — поліетилен
  • Маса — 80 грамів
  • Маса вибухової речовини (НД-6Д) — 40 грамів
  • Довжина — 11,9 см
  • Ширина — 6,4 см
  • Товщина — 2 см
  • Площа датчика цілі — 34,1 см²
  • Чутливість — 5-25 кг
  • Час дальнього взведення — 1-10 хвилин
  • Час бойової роботи — 1-40 годин
  • Температурний діапазон застосування — від −20 °C до +40 °C.
  • Кількість мін у касеті — 64 шт
  • Спосіб установки — ПКМ, ВСМ-1, УМЗ, РСЗВ, АСМ

Бойове застосування

Російсько-українська війна

Під час Війни на сході України російські війська використовують ці міни для створення мінних полів[2]

29 листопада 2020 року українськими військовими була помічена розвідувально-диверсійна група супротивника неподалік Луганського[3]. Коригування під час заходу розвідувально-диверсійної групи до українських позицій відбувалось із використанням БПЛА «Гранат-1». Злагодженими діями українських військових було зірвано намагання ворожих диверсантів провести мінування позицій українських військ та відмовитися в подальшому від виконання диверсійних заходів. Після вогневого контакту противник відійшов[4].

Під час огляду шляху відступу ворожої ДРГ було виявлено засоби мінування російського виробництва, зокрема три МОН-50 та споряджений касетний контейнер типу КСФ-1 з мінами типу ПФМ-1, які заборонені Женевською конвенцією[4].

26 лютого 2022 року, росіяни під час атаки на Харків використали касетні бомби із забороненими Женевською конвенцією мінами «Лепесток», повідомила генеральна прокурорка Ірина Венедіктова[5].

На озброєнні

 Україна 6 млн (2011) будуть повністю утилізовані[6].

Див. також

Примітки
  1. Rae McGrath. Mines as toys // Landmines: Legacy of Conflict: A Manual for Development Workers. — 1998. — С. 39—40. — ISBN 0788132806.(англ.)
  2. Відступаючи від Маріуполя російські війська замінували територію — «Азов»
  3. Сьогодні, 29 листопада 2020 року, російсько-окупаційні війська підступно порушили домовленості, досягнуті 22 липня 2020 року… // Facebook, 29.11.2020.
  4. Люксіков Михайло (30 листопада 2020). Поблизу Луганського розбили ворожу ДРГ та збили БПЛА. Український мілітарний портал.
  5. Росіяни використали в Харкові заборонені касетні бомби, zaxid.net, 26 лютого 2022.
  6. Норвегія дала Україні $ 1 млн на утилізацію мін. Главред. 3 лютого 0011. Процитовано 5 березня 2013.[недоступне посилання з липня 2019]

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.