МОН-50

МОН-50 — радянська протипіхотна міна.

МОН-50
Тип: протипіхотна міна
Походження:  СРСР
Історія служби
Термін використання 1966-досі
Історія виробництва:
Кількість кілька мільйонів
Характеристики
Маса 2 кг
Довжина 226 мм
Ширина 35 мм
Висота 155 мм
Вибухова речовина РДХ
Маса вибухової речовини 700 г

МОН-50 у Вікісховищі

Була розроблена в СРСР в 1966 як аналог американської міни M18А1 «Клеймор». Призначена для виведення з ладу особового складу супротивника. Ураження людині (або декількох одночасно) при вибуху міни завдаються готовими забійними елементами (540 кульок або 485 роликів), що вилітають у напрямку супротивника в секторі по горизонту 54 градуси на відстань до 50 метрів. Висота сектора ураження від 15 см до 4 метрів на граничній дальності. Заборонена Оттавською конвенціею.

Будова міни

Корпус міни має форму вигнутого по горизонталі паралелепіпеда, споряджений зарядом вибухової речовини марки ППР-4 та набором готових забійних елементів, розташованих з боку випуклої площини корпусу міни. Передня випукла сторона міни ввігнута по вертикалі, що забезпечує оптимальну висоту розльоту осколків — близько 4 метрів. Міна оснащується двома гніздами з різьбою для встановлення різноманітних запалів. При транспортуванні гнізда закриваються спеціальними пробками[1].

Міну встановлюють вручну на землю, при цьому використовують складні ніжки. Якщо ґрунт занадто м'який або ж установка проводиться на сніг, то як підкладку під міну використовують сумку для перенесення комплекту міни, яку набивають ґрунтом або снігом.

Міна також за допомогою струбцини (типу складного портативного фотоштатива) може бути закріплена до різних предметів або поверхонь. Для вгвинчування струбцини в дерев'яні поверхні (дерева, двері, паркани тощо) вона має стрижень з коловоротнім різьбленням. У нижній частині корпусу міни для приєднання струбцини є втулка з різьбовим гніздом.

Вибух здійснюється оператором з пульта керування або ж при зачіпанні датчика МВЕ-72, або ж натяжного датчика серії МУВ.

Час бойової роботи міни не обмежений. Елементів самоліквідації не має. Безпечне віддалення від міни в тильну та в бічні сторони визначено в 35 метрів, проте бойова практика показує, що вже на відстані 12-15 метрів осколків корпусу, що летять в тил і в сторони можна не побоюватися[2].

В залежності від спорядження міна має або 485 циліндричних, або 540 кулькових осколків. Циліндричні осколки мають діаметр 6 мм, довжину 7 мм, масу 1,5 г. Осколки у формі куль мають діаметр 6,35 мм. Вони знаходяться з опуклого боку корпусу в один ряд та залиті епоксидною речовиною[3].

Маркування

Маркування стандартне, наноситься чорною фарбою на тильній стінці і містить такі відомості:

МОН-50шифр міни
1Б-3-88шифр заводу — номер партії- рік виготовлення
ПВВ-5шифр спорядження

ТТХ

Основні тактико-технічні характеристики протипіхотної міни МОН-50:[3]

  • Тип: осколкова, скерованого враження
  • Маса: 2,0 кг
  • Маса та тип заряду: ПВВ-5А, 0,7 кг
  • Довжина: 226 мм
  • Ширина: 66 мм
  • Висота (зі складеними ніжками): 155 мм
  • Кількість осколків: в залежності від спорядження або 485 циліндричних, або 540 кульок
  • Горизонтальний кут розкидання осколків: 54°
  • Радіус суцільного ураження: 50/58 м
  • Ширина зони суцільного ураження на відстані 50-58 м: 45/54 м
  • Приведена площа ураження: 1514/1910 м²
  • Дальність ураження легкового та вантажного автотранспорту та живої сили в ньому: до 30 м
  • Дальність розльоту осколків від корпусу у тиловому та бічному напрямах: до 40 м
  • Дальність польоту забійних осколків: 80/85 м
  • Температурний діапазон використання: залежить від використаного підривного пристрою
  • Спосіб встановлення: ручний

До складу комплекту може входити електродетонатор ЭДП-р (ЭДП) або запал МД-5М.

Бойове застосування

Міни МОН-50 застосовували в Афганістані, а також у всіх збройних конфліктах на території колишнього СРСР з різними детонаторами, у варіантах керованого боєприпасу, міни натяжної дії, об'єктної міни, міни-пастки. Показали високу ефективність при ураженні одиночних та групових цілей. За зразком цих мін бойовики виготовляли саморобні вибухові пристрої на основі пластичної вибухової речовини та готових забійних елементів[4].

Російсько-українська війна

Російські терористичні війська широко користувались мінами під час російсько-української війни на сході України.

29 листопада 2020 року українськими військовими була помічена розвідувально-диверсійна група супротивника неподалік Луганського[5]. Коригування під час заходу розвідувально-диверсійної групи до українських позицій відбувалось із використанням БПЛА «Гранат-1». Злагодженими діями українських військових було зірвано намагання ворожих диверсантів провести мінування позицій українських військ та відмовитися в подальшому від виконання диверсійних заходів. Після вогневого контакту противник відійшов[6].

Під час огляду шляху відступу ворожої ДРГ було виявлено засоби мінування російського виробництва, зокрема три МОН-50 та споряджений касетний контейнер типу КСФ-1 з мінами типу ПФМ-1, які заборонені Женевською конвенцією[6].

Крім того, українська контррозвідка виявляла міни МОН-50 в облаштованих російськими бойовиками схронах. Так, в березні 2021 року Контррозвідники Служби безпеки України виявили на Харківщині схрон з бойовими засобами ураження, у тому числі: РШГ-1, РПГ-22, РПГ-26, мінами МОН-50, гранатами Ф-1 та РГД-5, тощо. За попередніми висновками, схованку було облаштовано учасниками незаконних збройних формувань для вчинення терористичних актів на підконтрольній українській владі території[7].

Примітки

  1. http://www.yro03.narod.ru/38.html
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 25 грудня 2014.
  3. Инженерные боеприпасы. Руководство по материальной части и применению. книга 3. Военное издательство МО СССР. с. 141.
  4. http://www.weaponplace.ru/protivopehotnaya_mima_mon-50-moh-90.php
  5. Сьогодні, 29 листопада 2020 року, російсько-окупаційні війська підступно порушили домовленості, досягнуті 22 липня 2020 року… // Facebook, 29.11.2020.
  6. Люксіков Михайло (30 листопада 2020). Поблизу Луганського розбили ворожу ДРГ та збили БПЛА. Український мілітарний портал.
  7. У затриманого бойовика «ЛНР» СБУ знайшла схрон зі зброєю (відео). Служба Безпеки України. 24 березня 2021.

Література

  • Попенко В. Н. «Взрывчатые вещества и взрывные устройства». — М.: Богучар, 1999.(рос.)
  • Инженерные боеприпасы. Руководство по материальной части и применению. Книга третья.- М.: Военное издательство.(рос.)
  • Противопехотная мина направленного поражения МОН-50. — М.: Военное издательство МО СССР, 1976.(рос.)
  • Колибернов Е. С. и др. Справочник офицера инженерных войск. — М.: Военное издательство, 1989.(рос.)

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.