Паб

Паб (англ. pub — скор. від public house, буквально — «публічний дім», у значенні: «місце збору людей») — заклад, у якому продають алкогольні напої для вживання всередині або поза цим приміщенням. Паби є важливим соціо-культурним елементом Великої Британії[1], Ірландії, Австралії[2] та Нової Зеландії. У багатьох місцях, особливо в селах, паб може виступати координаційним центром громади. У своїх працях Семюел Піпс називав паб «серцем Англії».

Паб у Единбурзі, Шотландія

Історія

Жителі Великої Британії почали пити пиво ще у Бронзовій добі, але лише з приходом римлян і створенням Римських доріг, почали з'являтись готелі, в яких мандрівник міг відпочити та освіжитись. Після відходу римської влади і падіння Романо-Британського королівства, англосакси почали створювати шинки у власних будинках. Жінки, що варили ель, вішали біля своїх будинків зілля, щоб люди знали, що пиво готове.[3] У пабах почали збиратись жителі, щоб попліткувати й організувати взаємодопомогу у своїх громадах. Тут і починається історія сучасного пабу. Паби стали настільки поширеним, що в 965 Король Едгар видав указ, що в селі може бути не більше одного паба.

Заборона куріння

У березні 2006 року був виданий закон, який забороняв куріння у всіх громадських закладах у Шотландії. Уельс послідував їх прикладу і разом з Англією заборонив куріння в громадських місцях в 2007 року.[4] Власники пабів висловили стурбованість ще до початку реалізації закону, що заборона на куріння буде мати негативний вплив на продажі та відвідування їхніх закладів.[5] Протягом двох років, вплив заборони був неоднозначним; в деяких пабах рівень продажів значно знизився, в той час як в інших виросло споживання продовольчих товарів.[6]

Lock-in

«Lock-in» це ситуація, коли власник пабу дозволяє відвідувачу залишитися в пабі після офіційного закриття: в теорії, як тільки паб зачиняється, він перетворюється з громадського місця в приватну власність. Охочі можуть покласти гроші за барною стійкою до офіційного закриття, а згодом вживати алкоголь на ці гроші, в такому разі виходить, що ніхто не продає алкоголь після закриття. Lock-in виник у Великій Британії внаслідок зміни в законах в Англії та Уельсі в 1915 році, який урізав години роботи пабів, щоб запобігти пияцтву серед робітників заводів у воєнний час. Проте після прийняття нового закону у 2003 паби в Англії та Уельсі можуть працювати й після 11 години вечора.[7]

Їжа

Традиційно англійські паби були орієнтовані на продаж алкоголю, а на приготування їжі зверталась менша увага. Традиційними в пабах є закуски, такі як:

Ці страви допомогли збільшити продажі пива. У Південно-Східній Англії, особливо в Лондоні продавці молюсків продають свої товари в пабах, під час роботи. Тому біля пабів відкривалось багато пересувних кіосків з морепродуктами.

Див. також

Примітки
  1. Public House Britannica.com; Subscription Required. Цитовано 3 липня 2008.
  2. Australian Drinking Culture Convict Creations. Цитовано 24 квітня 2011.
  3. The history of the pub. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2013.
  4. Langton, David (1 December 2006). Ban on smoking in pubs to come into force on 1 July – UK Politics, UK – The Independent. The Independent (London). Процитовано 10 липня 2008.
  5. Lusher, Adam; Goslett, Miles (3 June 2007). Hundreds of pubs to flout smoking ban – Telegraph. The Daily Telegraph (London). Процитовано 21 липня 2009.
  6. The Publican – Home – Smoking out the truth on the ban – two years on. thepublican.com. Архів оригіналу за 17 липня 2011. Процитовано 21 липня 2009.
  7. R.I.P. Lock-ins. BBC News (London). 23 листопада 2005. Процитовано 21 липня 2009.
  8. Pub Food. lookupapub.co.uk. Процитовано 26 червня 2009.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.