Павел Гюлле

Павел Марек Гюлле[4] (інші варіанти написання Хілле, Хюлле; пол. Paweł Marek Huelle, 10 вересня 1957, Гданськ) — польський письменник, журналіст, сценарист.

Павел Гюлле
Народився 10 вересня 1957(1957-09-10)[1][2][…] (64 роки)
Гданськ, Польська Народна Республіка[1]
Країна  Польща
Діяльність сценарист, письменник, журналіст
Alma mater Гданський університет
Мова творів польська[3]
Magnum opus Who was David Weiser?d
Членство Польський PEN Clubd
У шлюбі з Ida Łotocka-Huelled
Нагороди

Премія Самуеля Богуміла Ліндеd (2005)

Премія Фундації ім. Косцєльських (1988)

Премія Андреаса Грифіусаd (1992)

Паспорт Політикаd
 Павел Гюлле у Вікісховищі

Життєпис

Павел Гюлле закінчив факультет польської філології у Гданському університеті. У серпні 1980 року він був одним із ініціаторів заклику про створення незалежної студентської організації.

Його прийняли на роботу в Незалежну самоврядну професійну спілку «Солідарність», а також він був членом редакції «Głosu Wolnego», який видавали в час І Національного з'їзду делегатів зв'язку. Після впровадження воєнного стану він співпрацював із «Самвидавом».

Павел Гюлле викладав філософію у Гданській медичній академії. В 1994–1999 роках був директором Польського телебачення в Гданську. Свою творчість письменник найчастіше присвячує своєму рідному місту Гданськ. Дебютний роман «Вайзер Давідек» (опублікований 1987) отримав широке міжнародне визнання, перекладений багатьма мовами, а у 2000 році був екранізований Войцехом Марчевським під назвою «Вайзер». Зараз він є членом польського «ПЕН-клубу» і навіть обійняв обов'язки заступника голови цієї організації.

У 2008 році за роман «Тайна вечеря» Павла Хілле було номіновано до літературної нагороди «Ніке», а у 2001 році за книгу «Мерседес-бенц». Завдяки роману «Із листів Грабалу» був лауреатом премії Паспорт Політики.

У 2012 році президент Броніслав Коморовський нагородив його Офіцерським Хрестом Ордену Відродження Польщі. У 2010 році Павел Гюлле був членом комітету підтримки Броніслава Коморовського, у зв'язку з передчасними виборами президента.

Він один із найбільш яскравих художніх літописців рідного міста, який стоїть поряд із такими особами як Гюнтер Грасс та Стефан Хвін. Одружений із маляркою Ідою Лотоцькою-Гюлле.

Творчість

Павел Гюлле є автором таких книг:

Рік видання Переклад назви Оригінальна назва
1987 Вайзер Давідек Weiser Dawidek
1991 Оповідання на час переїзду Opowiadania na czas przeprowadzki
1994 Вірші Wiersze
1996 Перше кохання та інші оповідання Pierwsza miłość i inne opowiadania
2001 Мерседес-бенц. Із листів Грабалу Mercedes-Benz. Z listów do Hrabala
2002 Я був самотній і щасливий Byłem samotny i szczęśliwy
2004 Касторп Castorp
2007 Тайна вечеря Ostatnia Wieczerza
2008 Оповідання холодного моря Opowieści chłodnego morza
2014 Співай, сади Śpiewaj ogrody

Павел Гюлле також є співавтором сценаріїв до деяких фільмів.

За мотивами його творчості неодноразово ставилися спектаклі: в Театрі телебачення «Стіл» (2000) та «Срібний дощ» (2000), а також «Купальня Острув» в Театрі імені Юліуша Остерви в Любліні. У 2000 році Войцех Марчевський зняв фільм «Вайзер» на основі роману письменника.

Твори українською
  • «Тотальний футбол». Жадан Сергій Сняданко Наталка Ушкалов Сашко Положій Євген Марек Бєньчик Гюлле Павел Ґерке Наташа Пьотр Сємьон. Переклада з польської Богдана та Дзвiнка Матiяш, Ст. 216[5]

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #122223330 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Filmportal.de — 2005.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Жадан презентує у Львові «Тотальний футбол»
  5. Гюлле Павел. Архів оригіналу за 29 липня 2018. Процитовано 29 липня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.