Літературна нагорода «Ніке»
Літературна нагорода «Ніка» (пол. Nagroda Literacka «Nike») — престижна польська літературна премія, заснована 1997 року. Надається за найзначнішу польську книгу року. Її метою є популяризація польської сучасної літератури, з особливим акцентом на романах. До розгляду приймаються твори всіх літературних жанрів. Журі з дев'яти членів пропонує в травні 20 книжок до розгляду, сім з них виходять у фінал у вересні. Премія надається в жовтні. Розмір нагороди 100 000 злотих, переможець отримує також статуетку Ніка (проект Казімєжа Земли). Організаторами премії є Газета Виборча (пол. Gazeta Wyborcza) та фірма NICOM Consulting. Фінансується Газетою Виборчою та Фондом Agora. Крім нагороди журі окрема відзнака надається одному з фіналістів вибраному читачами газети Gazeta Wyborcza.
Літературна нагорода «Ніка» | |
---|---|
Урочисте нагородження у 2005 | |
Присуджується за | Найзначнішу польську книгу року |
Засновник(и) |
Фундація Agory „Газета Виборча” |
Країна | Польща |
Вручення | Варшава |
Рік заснування | 1997 |
nike.org.pl/strona.php | |
Літературна нагорода «Ніке» у Вікісховищі |
Принципи присудження премії та її форма
У конкурсі можуть брати участь лише живі автори. Виграш не може бути розділений або відхилений; навчальні або колективні роботи не можуть брати участь у конкурсі. Переможець премії обирається у триетапному конкурсі, який триває з травня по жовтень. Перший етап — це присудження 20 номінацій журі, потім вибір семи фіналістів, і переможець вибирається з цієї групи. Переможця Nike обирає журі на засіданні в день вручення нагороди, в першу неділю жовтня.
Суперечки
Восени 2014 року соціолог і літературознавець Кінга Дунін, сигналізуючи про потенційний конфлікт інтересів[1], публічно звинуватила вердикт журі у впливі соціальних стосунків членів з номінованими авторами[2]. Заява Дуніної стала наслідком конфлікту між феміністкою та Ігнацієм Карповичем на моральній та фінансовій основі[3]. Карпович був номінований у 2014 році за роман «Ości»[4], а секретарем премії на той час був його супутник у житті — Юліуш Куркевич[5]. Організатори неодноразово запевняли, що спосіб відбору фіналістів, а потім і володаря премії Nike, є цілком об'єктивним, і що жодні інші передумови, не пов'язані з аналізованим літературним твором, не мають значення для будь-якого рішення. Тим не менше, час від часу лунають скептичні голоси щодо того, як обираються переможці Nike. З іншого боку, подібні думки можна знайти щодо присудження Нобелівської премії з літератури. Часто вони можуть мати своє коріння в критиці конкретного рішення вшанувати певного письменника чи письменницю[6]. 3 жовтня 2014 року Міхал Солтисяк із складу журі премії опублікував заяву, в якій зазначив, що секретар журі не впливає на відбір, зроблений його членами[7]. Гражина Торбиіцька також прокоментувала це у подібному ключі безпосередньо перед оголошенням переможця під час гала у Варшавській бібліотеці Університету. Зрештою, переможцем премії у 2014 році став Кароль Модзелевський[8].
Вибір журі
- 2020 — Радек Рак за роман «Казка про зміїне серце, або друге слово про Якоба Шели»[9]
- 2019 — Маріуш Щигел за збір репортажів Немає
- 2018 — Марсін Віча за збірник есе Речі, які я не викидав[10]
- 2017 — Цезарій Лазаревич за історичний репортаж Нехай не буде слідів[11]
- 2016 — Бронка Новицька за том «Нагодуй камінь»
- 2015 — Ольга Токарчук за роман «Книги Якова»
- 2014 — Кароль Модзелевський за автобіографію Zajeździmy kobyłę historii. Wyznania poobijanego jeźdźca
- 2013 — Йоанна Батор за роман Ciemno, prawie noc
- 2012 — Марек Бєнчик за збірку есеїв Książka twarzy
- 2011 — Мар'ян Пілот за роман Pióropusz
- 2010 — Тадеуш Слободзянек за п'єсу Nasza klasa
- 2009 — Евґеніуш Ткачишин-Дицький за книгу поезій Piosenka o zależnościach i uzależnieniach
- 2008 — Ольга Токарчук за роман Bieguni
- 2007 — Вєслав Мисливський за роман Traktat o łuskaniu fasoli
- 2006 — Дорота Масловська за роман Paw królowej
- 2005 — Анджей Стасюк за роман Jadąc do Babadag
- 2004 — Войцех Кучок за роман Gnój
- 2003 — Ярослав Марек Римкевич за книгу поезій Zachód słońca w Milanówku
- 2002 — Йоанна Ольчак-Ронікер за роман W ogrodzie pamięci
- 2001 — Єжи Пільх за роман Pod Mocnym Aniołem
- 2000 — Тадеуш Ружевич за книгу поезій Matka odchodzi
- 1999 — Станіслав Баранчак за книгу поезій Chirurgiczna precyzja
- 1998 — Чеслав Мілош за зібрку Piesek przydrożny
- 1997 — Вєслав Мисливський за роман Widnokrąg
Вибір читачів
- 2020 — 27 смертей Тобі Обеда Джон Гірак-Оношко[12]
- 2019 — Немає Маріуша Щигела
- 2018 — Речі, які я не викидав Марсіна Вічі
- 2017 — Дванадцять сорок за хвіст Станіслава Любенського (публіцист)
- 2016 — 1945. Війна і мир Магдалини Гжебалковської
- 2015 — Книги Якова Ольги Токарчук
- 2014 — Ігнацій Карпович, ości
- 2013 — Щепан Твардох, Morfina
- 2012 — Анджей Франашек, Miłosz: biografia
- 2011 — Славомир Мрожек, Dziennik 1962—1969
- 2010 — Магдалена Гроховська, Jerzy Giedroyc. Do Polski ze snu
- 2009 — Кшиштоф Варґа, Gulasz z turula
- 2008 — Ольга Токарчук, Bieguni
- 2007 — Маріуш Щиґел, Gottland
- 2006 — Віслава Шимборська, Dwukropek
- 2005 — Ришард Капусцінський, Podróże z Herodotem
- 2004 — Войцех Кучок, Gnój
- 2003 — Дорота Масловська, Wojna polsko-ruska pod flagą biało-czerwoną
- 2002 — Ольга Токарчук, Gra na wielu bębenkach
- 2001 — Єжи Пільх, Pod Mocnym Aniołem
- 2000 — Тадеуш Ружевич, Matka odchodzi
- 1999 — Ольга Токарчук, Dom dzienny, dom nocny
- 1998 — Зигмунт Кубяк, Mitologia Greków i Rzymian
- 1997 — Ольга Токарчук, Prawiek i inne czasy
Фіналісти та номінації
- 2020 — фіналісти[13]
- Яремянка Агнешка Даукша
- 27 смертей Тобі Обед Джоанна Гірак-Оношко
- Коли спалахне війна? 1938. Дослідження кризи Маєвський Петро М.
- Казка про серце змії, або друге слово про Якоба Шелу Радек Рак
- Скрубери Павел Пьотр Решка
- Порожній ліс Моніка Снайдерман
- Чорного кота я розтоптав випадково Філіп Завада
- інші номінанти[14]
- Календар майя Конрад Гура
- У часи божевілля Магдалина Гроховська
- Повінь Сальсія Галас
- Танцівниця і знищення. Історія Полі Ніренської Вероніка Костирко
- Фелуні Ева Курилук
- Надзвичайне кохання Ева Ліпська
- Страмер Миколай Лозінський
- Зникнення Ізабела Морська
- Кафка. Життя в космосі без рішень Тадеуш Славек
- Щоденник Тадеуш Соболевський
- Срібло риби Кшиштоф Шрода
- Крик півнів, плач собак Войцех Тохман
- Невпорядкована речовина Адам Загаєвський
- 2019 — фіналісти[15]
- Ота Павло. Під поверхнею Олександр Качоровський
- Примітивні. Національний епос Марцін Колодзейчик
- Бруд солодший від меду Малгожата Реймер
- Коротка перестрілка Зита Рудзька
- Польський турист в СРСР Юліуш Страхота
- Немає Маріуш Щигел
- Королівство Щепан Твардох
- інші номінанти[16]
- Контейнер Марек Бєнчик
- Граматика Білого Даріуш Чая
- Гіршфельди. Зрозумійте кров , Уршуля Гленська
- Перекладач, серед інших, Єжи Ярневич
- Автопортрет з натюрмортом. Останні вірші Назара Гончара, Анета Камінська
- Один із щасливчиків Марцін Круль
- Божі млини. Записки про Церкву та Голокост , Яцек Леоцяк
- Червоні списки. Франкістські нариси польської літератури , Адам Ліпшиц
- Мрія Колумба, Еміль Марат
- Інші люди, Дорота Масловська
- До того часу Петро Мативецький
- Вбивчі балади, Марта Подгурник
- Під прокляттям. Соціальний портрет кельцького погрому, Джоанна Токарська-Бакір
Найбільш номіновані (1997—2017)
- 10 разів — Єжи Пільх
- 8 разів — Анджей Стасюк
- 7 разів — Тадеуш Ружевич
- 6 разів — Юлія Хартвіг, Єва Ліпська, Ольга Токарчук
- 5 разів — Яцек Денель, Петро Мативецький, Чеслав Мілош, Яцек Подсядло, Ришард Пшибильський, Ярослав Марек Римкевич, Магдалена Туллі
- 4 рази — Марек Бєнчик, Міхал Іловінський, Генрик Гринберг, Ігнацій Карпович, Уршуля Козьол, Марцін Светлицький, Еугеніуш Ткачишин-Дицький, Кшиштоф Варга, Адам Загаєвський
- 3 рази — Юстина Баргельська, Йоанна Батор, Войцех Бонович, Сільвія Хутник, Влодзимеж Ковалевський (письменник), Збігнев Крюшинський (письменник), Дорота Масловська, Веслав Мислівський, Джоанна Oлчак-Ронікієр, Томаш Ружицький (поет), Малгожата Шейнерт, Віслава Шимборська, Адам Відеман, Міхал Вітковський.
Журі
- 2019 — Тереза Богуцька, Агата Довгірд, Маріла Хопфінгер, Даріуш Косінський, Анна Насіловська, Антоні Павлак, Павел Почняк, Йоанна Щенсна та Марек Залеський (голова)[17].
- 2018 — Агата Довгірд, Йоанна Краковська, Анна Насіловська, Антоні Павлак, Павел Полняк, Павел Родак, Йоанна Щенсна, Анджей Вернер, Марек Залеський
- 2017 — Томаш Фіялковський (голова), Йоанна Краковська, Антоні Павлак, Марія Анна Потоцька, Павел Родак, Йоанна Щенсна, Анджей Вернер, Марек Залеський, Марія Змарж-Кочанович
- 2015 — Пьотр Братковський, Томаш Фіялковський, Миколай Грабовський, Ірена Грудзіньска-Грос, Ришард Козіолек (голова), Рафал Маршалек, Станіслав Обірек, Марія Анна Потоцька, Марія Змарж-Кочанович .
- 2014 — Марек Бейлін, Пьотр Братковський, Миколай Грабовський, Ірена Грудзіньска-Гросс, Ришард Козіолек, Рафал Маршалєк, Тадеуш Ничек (голова), Станіслав Обірек, Марія Попрєцка.
- 2013 — Марек Бейлін, Перемислав Чаплінський, Ян Гондович, Миколай Грабовський, Інга Івасюв, Ришард Козіолек, Тадеуш Ничек (голова), Марія Попжецка, Йоанна Токарська-Бакір.
- 2012 — Марек Бейлін, Перемислав Чаплінський, Ян Гондович, Інга Івасюв, Ришард Козіолек, Тадеуш Найчек (голова), Адам Поморський, Марія Попженка, Івона Смолка.
- 2011 — Едвард Бальцежан, Гражина Борковська (голова), Перемислав Чаплінський, Томаш Фялковський, Ян Гондович, Інга Івасюв, Адам Поморський, Івона Смолка, Йоанна Токарська-Бакір.
- 2010 — Едвард Бальцежан, Гражина Борковська (голова), Тадеуш Брадецький, Кінга Дунін, Томаш Фялковський, Марцін Круль, Адам Поморський, Івона Смолка, Йоанна Токарська-Бакір.
- 2009 — Едвард Бальцежан, Тадеуш Бартош, Гражина Борковська (голова), Тадеуш Брадецький, Кінга Дунін, Томаш Фіялковський, Марцін Круль, Даріуш Новацький, Марта Вика.
- 2008 — Тадеуш Бартош, Тадеуш Брадецький, Тадеуш Древновський, Кінга Дунін, Марцін Круль, Даріуш Новацький, Маріан Стала, Малгожата Шпаковська (голова), Марта Вика.
- 2007 — Тадеуш Бартош, Генрік Береза, Ізабелла Цивінська, Тадеуш Древновський, Даріуш Новацький, Маріан Стала, Малгожата Шпаковська (голова), Марта Вика, Марек Залеський.
- 2006 — Генрік Береза, Ізабелла Цивінська, Тадеуш Древновський, Анджей Маковецький, Маріан Стала, Тадеуш Соболевський, Малгожата Шпаковська (голова), Пьотр Вержбіцький, Марек Залеський.
- 2005 — Генрік Береза, Лідія Бурська, Ізабелла Цивінська, Анджей Франашек, Анджей Маковецький, Вацлав Осайця, Тадеуш Соболевський, Пьотр Вержбіцький, Марек Залеський.
- 2004 — Лідія Бурська, Анджей Франашек, Марія Яніон, Казімєж Куц, Анджей Маковецький, Вацлав Осайца, Франсуа Россе, Тадеуш Соболевський, Пьотр Вержбіцкі .
- 2003 — Станіслав Береш, Лідія Бурська, Стефан Хвін, Марія Яніон, Єжи Ярембський, Казімєж Куц, Вацлав Озайца, Франсуа Россе, Йоанна Щепковська.
- 2002 — Станіслав Береш, Йоланта Брах-Чайна, Пьотр Братковський, Стефан Хвін, Марія Яніон, Єжи Ярембський, Казімєж Куц, Станіслав Мусіал, Франсуа Россе.
- 2001 — Ервін Аксер, Станіслав Берес, Йоланта Брах-Чайна, Пьотр Братковський, Стефан Хвін, Перемислав Чаплінський, Марія Яніон, Єжи Ярембський, Станіслав Мусял.
- 2000 — Ервін Аксер, Станіслав Береш, Ян Блоньскі, Йоланта Брах-Чайна, Пьотр Братковський, Стефан Хвін, Перемислав Чаплінський, Марія Яніон, Станіслав Мусял, Генріх Самсоновіч,
- 1999 — Станіслав Береш, Ян Блоньскі, Пьотр Братковський, Стефан Хвін, Перемислав Чаплінський, Марія Яніон, Генрік Самсонович
- 1998 та 1997 рр. — Станіслав Береш, Ян Блоньскі, Пьотр Братковський, Стефан Хвін, Перемислав Чаплінський, Марія Яніон, Ришард Капусцінський, Генрік Самсоновіч, Юзеф Тішнер.
Примітки
- , Michał Gąsior, "Konflikt interesów przy nominacji Karpowicza do Nike? Organizator odpowiada Dunin: "Bzdura, zamknijmy temat", https://natemat.pl/118905,konflikt-interesow-w-kapitule-nagrody-nike-organizator-odpowiada-na-oskarzenia-kingi-dunin-bzdura-jury-jest-niezalezne"
- , Lucjan Strzyga, "Kinga Dunin vs Ignacy Karpowicz, czyli kłótnia intelektualnych celebrytów"
- Wysoka kultura? Nie, to polski magiel (пол.).
- 20 nominacji do Nagrody Nike 2014 (англ.).
- , Wirtualna Polska Media S.A, "Organizatorzy Nike bronią się przed oskarżeniami o konflikt interesów"
- , Adrian Adamczyk, "Nagroda Literacka Nike – zasady przyznawania, dotychczasowi zdobywcy i kontrowersje z historii, https://dziendobry.tvn.pl/a/nagroda-literacka-nike-zasady-przyznawania-dotychczasowi-zdobywcy-i-kontrowersje-z-historii"
- , Mariola Wołk, "„Nie tak i tak dalej, ale tak i nie tak dalej…”, czyli o tym, czym jest nielogiczność"
- Karol Modzelewski laureatem Nagrody Literackiej Nike.
- Nike 2020 dla Radka Raka za "Baśń o wężowym sercu" (пол.). 4 жовтня 2020.
- Nagroda Nike dla Marcina Wichy! „Rzeczy, których nie wyrzuciłem” najlepszą książką roku. 7 października 2018.
- Literacka Nagroda Nike 2017 dla Cezarego Łazarewicza. 1 października 2017.
- Nike Czytelników dla Joanny Gierak-Onoszko za "27 śmierci Toby'ego Obeda". "Taki temat śni się reporterom po nocach" (пол.). 3 жовтня 2020.
- Nike 2020: znamy siódemkę finalistów najważniejszej polskiej nagrody literackiej (пол.). 24 серпня 2020.
- , Justyna Sobolewska, "Literackie nominacje do Nike i Gdyni. Czego zabrakło?"
- Nagroda Literacka ‘Nike’ 2019. Znamy finalistów: Rudzka, Szczygieł, Rejmer, Twardoch, Strachota, Kaczorowski, Kołodziejczyk (пол.).
- , Marek Radziwon, "Nike 2019. Znamy 20 tytułów nominowanych do najważniejszego wyróżnienia literackiego w Polsce"
- , Marek Radziwon, "Nike 2019. Znamy 20 tytułów nominowanych do najważniejszego wyróżnienia literackiego w Polsce"