Павловський Олександр Кіндратович

Павловський Олександр Кіндратович (21 лютого 1861, Татарбунари — 13 червня 1923, Петроград) — російський цивільний інженер та архітектор[1], керівник Петроградського інституту цивільних інженерів, професор.

Олександр Кіндратович Павловський
Народився 21 лютого 1861(1861-02-21)
Татарбунари, Аккерманський повіт, Бессарабська область, Російська імперія
Помер 13 червня 1923(1923-06-13) (62 роки)
Петроград, РСФРР, СРСР
Підданство Російська імперія →  СРСР
Національність українець
Діяльність цивільний інженер, архітектор
Alma mater Інститут цивільних інженерівd (1885)
Діти Каришева Ксенія Олександрівна

Життєпис

Олександр Павловський народився 21 лютого 1861 року в містечку Татарбунари Акерманського повіту Бессарабської губернії.

Після закінчення курсу в одеському реальному училищі, Олександр у 1880 році вступив до Петербурзького будівельного училища, яке закінчив у 1885-му з чином X класу. Протягом наступних 15 років працював на будівництві, приділяючи основну увагу опалювально-вентиляційній техніці. З того ж часу Олександр Кіндратович був членом Технічно-будівельного комітету Міністерства внутрішніх справ Російської імперії, а також займався приватними будівлями. З 1893 року Олександр Кіндратович служив архітектором Чесменської військової богадільні[2].

Технічна діяльність архітектора була зосереджена головним чином в товаристві з улаштування опалення та вентиляції будівель «Лукашевич і К», де в якості техніка він провів значну кількість спеціальних робіт. Член правління Товариства цивільних інженерів. У Санкт-Петербурзі побудував кілька будівель для навчальних закладів, комплекс споруд сміттєспалювальної станції.

Головний корпус Псковської духовної семінарії

У 1891 році довірений царський чиновник Костянтин Побєдоносцев перевів Олександра Кіндратовича на роботу до Пскова для реставрації Спасо-Преображенського собору Мірожського монастиря. Олександр Павловський не тільки реставрував безцінний собор, але оскільки був фахівцем в сфері опалення та вентиляції будівель, то виробив ряд технічних робіт, які створили умови для кращого збереження фресок[3]. У 1900 році архітектор виконав проект розширення Духовної семінарії у Пскові[4]. За проектом петербурзького архітектора стара і нова будівлі були об'єднані. Під час перебудови приміщення у 1901—1904 роках архітектор Павловський надбудував приміщення об'ємом домової церкви на честь Трьох святителів з купольним завершенням (двосвітня зала).

У 1901 році Олександр Кіндратович був зарахований позаштатним викладачем Інституту цивільних інженерів, а у 1902 році він зайняв за конкурсом посаду екстраординарного професора по курсу опалення та вентиляції в тому ж інституті. У 1911 році Павловський працював вже як ординарний професор і одночасно, з 1905 року, як інспектор, а потім проректор, інституту до кінця свого життя.

Михайлівський навчально-виховнмй заклад

Після Жовтневого перевороту 1917 року Павловський керував Петроградським інститутом цивільних інженерів[1]. У 1918 році цивільний інженер у складі петроградської групи експертів брав участь у роботах по відновленню міста Ярославль після боїв білогвардійців з більшовиками.[5]

Помер Олександр Кіндратович 13 червня 1923 року.

Церква св. Миколи Чудотворця і цар. Олександри

Відомі проекти
  • Будівля богадільні і притулку товариства допомоги бідним в приході Троїцької церкви в Санкт-Петербурзі (1886—1887)[6].
  • Будинок Михайлівського навчально-виховного закладу на Кам'яноострівському проспекті в Санкт-Петербурзі (1891—1892)[7][8].
  • Церква св. Миколи Чудотворця і цариці Олександри при Міській дитячій лікарні Санкт-Петербурга (1908—1910)[9].

Праці
  • «Курс опалення та вентиляції», що витримав п'ять видань (1904, 1906-1907, 1909, 1914 і 1924 — посмертне видання);
  • «Загальні підстави улаштування лікарень» (1894);
  • «Про будинкові пралні» (1895);
  • «Облаштування каналів і труб» (1902);
  • «Перша міська сміттєспалювальна станція в Петербурзі» (1906);
  • «Опис опалення та механічної вентиляції у петербурзькій Римо-католицькій церкві св. Катерини» (1896).

Примітки
  1. Зуєв Г. І. Петербурзька Коломна. — М.: «Центрполіграф», 2007. ISBN 978-5-9524-3187-4 (рос.)
  2. Московський проспект. Нариси історії / Т. Я. Крашеніннікова — М.: «Центрполіграф», 2014. ISBN 978-5-227-04939-1 (рос.)
  3. Підсумки візтиу обер-прокурора Побєдоносцева до Пскова у 1891 році; Псковіана. Процитовано 21 березня 2019 (рос.)
  4. Псковьский біографічний словник. Під заг. ред. В. Н. Лещикова. Псков, ПДПІ, 2002 — Павловський Олександр Кондратійович. (рос.)
  5. Казусь І. А. Радянська архітектура 1920-х років: організація проектування. — М.: Прогрес-Традиція, 2009. — с. 53. (рос.)
  6. Налічна вулиця; Енциклопедія Санкт-Петербурга. Процитовано 20 березня 2019 (рос.)
  7. Церква Михаїла Архпнгела при Михайлівськму навчально-виховному закладі; Енциклопедія Санкт-Петербурга. Процитовано 20 березня 2019 (рос.)
  8. Михайлівський притулок — Михайлівське навчально-виховний заклад — Церква Михайла Архангела (будинкова); CityWalls, 23 серпня 2008 (рос.)
  9. Церква св. Миколи Чудотворця і цар. Олександри при Міській дитячій лікарні Санкт-Петербурга; Енциклопедія Санкт-Петербурга. Процитовано 20 березня 2019 (рос.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.