Павловський Федір Іларіонович

Народився 27 листопада 1908 року в селі Михайлівка, нині Запорізької області України, в селянській родині, Українець.

Закінчив неповну середню школу, курси радянського будівництва в Москві. Працював забійником на шахті Грузська в Донбасі.

У Червоній армії з 1930 року. Член ВКП (б) з 1932 року .

У 1940 році закінчив курси політскладу. Брав участь в боях з японцями біля озера Хасан в 1938 році, в радянсько-фінській війні. Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941 року.

На початку липня 1941 року Ф. І. Павловський разом з 1-м секретарем Жовтневого районного комітету Компартії Білорусії Поліської області БРСР Т. Бумажкова організував в цьому районі партизанський загін «Червоний Жовтень», в тому ж місяці став командиром цього загону.

6 серпня 1941 року Ф. І. Павловському присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням Ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[1].

З січня 1942 року Ф. І. Павловський — командир партизанського з'єднання (відоме як «гарнізон Ф. І. Павловского» або Поліське партизанське з'єднання). Під його керівництвом 14 січня 1942 року було розгромлено гарнізон німецьких військ у селі Шинок Житковичский району, а через кілька днів відвойоване селише Копаткевичи (нині — в складі Петриківського району Гомельської області). Пізніше партизани Павловського відвоювали території Жовтневого, Житковицького, Петриківського та Глуського районів.

У травні 1942 року — травні 1944 року — командир 123-ї партизанської бригади імені 25-ї річниці Білоруської РСР[2] . У 1943 році — травні 1944 року член підпільних Поліського обкому і Жовтневого райкому КП (б) Білорусії.

З липня 1944 — в запасі. У 1945—1966 роках — на керівній роботі.

Жив в Мінську.

Помер 6 квітня 1989 року. Похований в рідному селищі Михайлівка.

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.