Павло Мадяр

Павло Мадяр (хресне ім'я Петро; 21 лютого 1923, Білки — 28 листопада 1996, Малий Березний) — український церковний діяч, греко-католицький ієромонах-василіянин, душпастир підпільної Греко-Католицької Церкви на Закарпатті, письменник.

о. Павло Мадяр, ЧСВВ
Народився 21 лютого 1923(1923-02-21)
Білки, Підкарпатська Русь, Чехословаччина
Помер 28 листопада 1996(1996-11-28) (73 роки)
Малий Березний, Великоберезнянський район, Закарпатська область, Україна
Країна  Українська Радянська Соціалістична Республіка
 Україна
Національність українець
Діяльність ієромонах, письменник
Посада протоігумен Провінції святого Миколая на Закарпатті (1990—1992)
Конфесія Мукачівська греко-католицька єпархія
Батько Іван Мадяр
Мати Магдалина Фірцак

Життєпис

Петро Мадяр народився 21 лютого 1923 року в селі Білки, нині Хустського району, Закарпатської області в сім'ї Івана Мадяра і Магдалини з дому Фірцак. У сім'ї було шестеро дітей: найстарший і єдиний хлопець Петро і п'ятеро дівчат. Початкову і середню школу закінчив у Білках, а потім навчався в гімназіях у Берегові (1939—1940), Хусті (1940—1943) і в Мукачеві (1943—1944). 14 липня 1944 року вступив до Василіянського Чину, відбув новіціят в Імстичівському монастирі, де 7 квітня 1946 року склав перші чернечі обіти. Закінчив філософські і богословські студії під проводом тодішнього протоігумена василіян на Закарпатті о. Антонія Мондика і 17 травня 1957 року склав вічні обіти. 20 травня 1957 року був висвячений у Львові на священника єпископом Миколаєм Чарнецьким.[1]

Працював у колгоспі та робітником при дорогах, перебував у своїх батьків, тож мав можливість підпільно розвинути широку душпастирську діяльність. Полем його праці в період підпілля Греко-Католицької Церкви було ціле Закарпаття. За ревність, мужність та невтомність у служінні о. Павла називали «Апостолом Закарпаття».[1] Виїжджав навіть до Галичини, щоб і надалі підтримувати зв'язки з тамтешніми василіянами.[2] Важка фізична і нічна душпастирська праця виснажила о. Павла, який захворів на легені. Після операції залишився з одною легенею.[3]

Коли була легалізована Греко-Католицька Церква на Закарпатті і Василіянський Чин, о. Павло Мадяр у 1990 році став протоігуменом Провінції Святого Миколая ЧСВВ. Однак через брак достатньої кількості ченців і організаційні труднощі, вже у 1992 році, монастирі Провінції було підпорядковано Протоігумену Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні. Коли в 1994 році у Малоберезнянському монастирі було відкрито новіціят, вищі настоятелі призначили о. Павла магістром новиків.[1]

Отець Павло Мадяр помер 28 листопада 1996 року в Малоберезнянському монастирі, похований на монастирському цвинтарі.[1]

У період заборони Греко-Католицької Церкви о. Павло Мадяр займався підпільною видавничою діяльністю: видавав молитовники, брошури та книжки релігійного змісту. Після легалізації Церкви часто друкувався у василіянському часописі «Місіонар».[3]

Примітки
  1. О. Павло П. Мадяр ЧСВВ. Провінція святого Миколая (укр.). 22 лютого 2013. Процитовано 28 листопада 2021.
  2. Атанасій В. Пекар, ЧСВВ. Нариси історії Церкви Закарпаття… — С. 214.
  3. о. Роман Каспришин. Слабкий тілом — міцний духом! // Місіонар, березень 2002. — С. 90.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.