Юлій II

Після того як його попередник мав понтифікат тривалістю лише 26 днів та помер від подагри, 1 листопада 1503 року папою було вибрано майже 60-річного Джуліано делла Ровере на одноденному конклаві. 26 листопада 1503 року інтронізований. Після обрання заборонив симонію, за звичаєм якої можна було купити місце папи. Папське ім'я Юлій вибрав можливо на згадку про Юлія Цезара.

Як і у інших володарів Епохи Відродження у Юлія ІІ перепліталися власні, державні інтереси та меценатство. Його політика була направлена як на відвоювання областей втрачених Олександром VI так і на посилення Папської держави.
На початку свого понтифікату посадив у в'язницю Цезаре Борджія, щоб відвоювати території втрачені Олександром VI. Юлій ІІ приєднався до союзу укладеного Людовиком XII та Імператором Священної Римської Імперії Максиміліаном І 10 грудня 1508 року в Камбре проти Венеції. Так була утворена Ліга Камбре до якої приєднався теж Фердинанд II Арагонський, що зменшила вплив Венеції на півночі Італії. Поразка венеціанських військ у битві під Аґнаделло 15 травня 1509 році поставило під питання силу Венеціанської республіки. У 1510 р. Юлій ІІ забрав регіон Романья в Венеціанської республіки.

4 жовтня 1511 року Юлієм ІІ, Імператором Священної Римської Імперії Максиміліаном І, Венеційська республікою та Фердинандом II Арагонським була створена Священна Ліга. Політичною метою її було витіснення французів з Італії. Перші битви закінчилися поразками для Священної Ліги однак Папській державі вдалося завоювати цілі області (див. Італійські війни). Цікавився Папа і східними кордонами християнства. Усвідомлюючи значення Кам'янець-Подільської фортеці на східних межах західноєвропейської цивілізації, Юлій II називав це місто-фортецю «antemurale hristianum» («оплот християнства»). На спорудження стін і башт фортеці він дав кошти. Тому одна з башт Кам'янецької фортеці, споруджена у 1503—1513 pp., має назву Папської, на східному боці цієї башти вмурована кам'яна плита з зображенням гербу Юлія ІІ (гербу Делла Ровере).

Зображення Юлія ІІ роботи Рафаеля.

Для захисту себе та Папської держави Юлій заснував особисту охорону Швейцарську гвардію. 22 січня 1506 року із швейцарського кантону Урі до Ватикану перебрався загін в кількості 150 чоловік. На згадку цього шоломи та прапори гвардійців прикрашені гербом роду Делла Ровере, форма гвардійців виповнена у кольорах цього гербу (синий і жовтий), до яких доданий ще червоний колір Медічі.

Французький король Людовік ХІІ спробував підірвати авторитет Юлія ІІ скликавши собор французьких єпископів 1 вересня 1511 р. у Пізі. Відповіддю Юлія ІІ було скликання вселенського собору 19 квітня 1512 року, що дістав назву П'ятий Латеранський собор і закінчився вже при Папі Леві Х 16 березня 1517 року.

Джуліано делла Ровере отримував з своїх єпархій значний прибуток, що дозволяло йому підтримувати свій образ мецената мистецтва. У 1506 році почав перебудову Собору Святого Петра за планами створеними Донато Браманте, що був збудований у IV столітті у Ватикані. 18 квітня 1506 року закладено перший камінь під будівництво. Під час його понтифікату у 1512 році були нарешті завершені та відкриті для огляду фрески Мікеланджело Буонарроті у Сикстинські капелі. Цей же митець створив надгробок для Юлія ІІ та і прекрасний купол Собору Святого Петра. У 1508—1512 апартаменти пап прикрашає ще один знаменитий художник Рафаель Санті.

Надгробок могили Папи Юлія ІІ у церкві Сан П'єтро ін Вінколі роботи Мікеланджело Буонарроті

Папа Юлій ІІ помер вночі 20/21 березня 1513 року в Римі у 70-річному віці та похований у церкві Святого Петра у кайданах, де частину його гробу утворює відома фігура Мойсея Мікеланджело Буонарроті.

• Reinhard Barth, Friedemann Bedürftig. Päpste. Piper Verlag. München. 2000. ISBN 3-937501-13-4. (нім.)