Паводок на Закарпатті 1998 року

За даними МЗС, з-за кордону в Україну для постраждалих від повені були доставлені близько 600 тонн продовольства, понад 300 тонн одягу. Уряд Польщі прийняв рішення виділити Україні на ліквідацію наслідків катастрофи 1,8 млн дол, уряд Японії — близько 140 тис. дол, Словаччини — 118 000 дол, Швейцарія — 106,5 тис. дол, Уряд Сполучених Штатів Америки надав допомогу на загальну суму понад 500 000 доларів. Допомогу в такому ж розмірі надала Угорщина. До збору коштів для постраждалих під час повені, долучались і приватні особи, зокрема, 70000 швейцарських франків виділила Йоко Оно — вдова Джона Леннона.[4]

Для ліквідації наслідків цього паводку уряд прийняв Програму протипаводкових заходів у Закарпатській області на 1999—2000 роки, яка передбачала виконання робіт загальною вартістю 71,4 млн грн. Фактично, вона була профінансована на 45%, а виконано робіт лише від 17 до 46%. Але навіть ці обсяги виконаних робіт дозволили більш ніж удвічі зменшити збитки від паводку 2001 року (317 млн грн.) у порівнянні з 1998 роком, хоча паводок був потужніший за попередній.

В процесі ліквідації наслідків повені було споруджено 2349 житлових будинків і придбано 318 квартир для постраждалих, капітально відремонтовано 12 330 будинків. Відбудовано 27 км захисних дамб, здійснено берегоукріплення 14 км берегів та регулювання 43 км. Відновлено та відбудовано 90 протипаводкових споруд. Побудовано і відремонтовано 103 км автодоріг і 28 мостів. Відновлено 314 км лісових доріг, 42 км підпірних стінок та понад 2760 містків через гірські потоки.

• складна гідрометеорологічна ситуація (кількість опадів вище норми, їх інтенсивність і тривалість) після вологих літа та осені, що спричинило насичення ґрунту вологою і зменшення його водопоглинальної здатності та водопроникності;
• геолого-орографічні та гідрогеологічні умови, які постійно призводять до формування різноманітних зсувів, обвалів та селів у гірських та прилеглих до них районів.
• припинення вегетації, опадання листя з дерев і всихання трав на луках, тобто період різкого зменшення здатності рослинного покриву затримувати дощові води, їх зворотного випаровування в атмосферу і припинення транспірації — потужного трансформатора вологи.
• підвищення температури повітря після попередніх снігопадів, викликало танення снігу на верхніх частинах гірських схилів і сприяло додатковому надходженню води до гірських річок;
• висока водність річок перед паводком, пов'язана з проходженням паводку в кінці жовтня.

На розміри наслідків паводку вплинули антропогенні втручання, невідповідне для гірських умов протягом майже 200 років ведення водного, лісового і сільського господарства:

• порушення технології виконання культуротехнічних робіт, що мали місце в області до 80-х років для поліпшення природних сіножатей і пасовищ.
• розорювання крутосхилів у гірських районах, де формуються паводки;
• знищення приполонинних лісів, створення величезних (в Українських Карпатах — понад 100 тис. га) післялісових високогірних лук (полонин),
• тривале використання полонин під пасовища погіршило водно-фізичні властивості й посилило процеси збільшення поверхневого стоку у верхів'ях;
• відсутність водосховищ на гірських річках, призначених насамперед зарегульовувати річковий стік у періоди інтенсивних опадів та можливих паводків;
• інтенсивна лісоексплуатація у післявоєнні роки (переруби досягли 2-3 розрахункових лісосік, зрідження лісостанів на окремих площах до повноти 0,6),
• транспортування деревини при лісорозробках продовжує проводитись із використанням застарілих технологій
• необґрунтоване видобування гравійно-піщаних матеріалів із русел річок та в їх долинах
• невитримання режиму господарювання у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах річок.
• відставання темпів спорудження захисних споруд, від темпів житлового будівництва
• розміщення житлових будинків на шляхах гірських потоків, у місцях зсувів та селенебезпечних ділянок;
• неповне виконання заходів по інженерному захисту територій на річкових водозборах, передбачених схемою районного планування Закарпатської області,
• недосконалість окремих застарілих генпланів населених пунктів та проектів районного планування,

• затори у руслах річок, створені гравійно-галечними відкладами, котрі накопичувались під час щорічних паводків і своєчасно не усувалися;
• відсутність законодавчої та нормативно-правової бази стосовно впровадження страхування в разі проживання в умовах техногенного та природного ризику;
• недостатнє здійснення місцевими органами влади водоохоронних заходів на гірських річках, а саме: прибирання підмитих дерев, кореневищ, хмизу;
• невизначення в натурі меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, як цього вимагає Водний кодекс України;
• недостатня увага узгодженню технічних умов під забудову з місцевими органами водного господарства;
• недостатня робота засобів масової інформації щодо підвищення екологічної і загальної культури населення;
• недостатньо розвинена система оповіщення людей.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.94 р. № 37 «Про комплексну програму проведення протипаводкових заходів на 1994—2000 роки» розроблена комплексна програма проведення протипаводкових заходів на 1994—2000 роки на території Закарпатської області. Програмою передбачалось побудувати у 1994—2000 рр. 200 км захисних дамб, 51 км берегоукріплень, відрегулювати 162 км русел річок.

Однак через вкрай нестабільне і недостатнє фінансування з самого початку реалізації заходів, передбачених програмою, побудовано лише 33 км дамб (17%), закріплено 20 км берегів річок (39%), відрегульовано 41 км їх русел (25%). Бюджетні асигнування на протипаводкові заходи з року в рік скорочувались і досягли критичної межі. У 1998 р. жоден об'єкт не було введено в експлуатацію. Невиконання в передбаченому обсязі комплексної програми проведення протипаводкових заходів на 1994—2000 роки на території Закарпатської області є однією з причин важких наслідків катастрофічного паводку.