Повідь

По́відь, пові́ддя[1][2] — природне лихо, що виникає, коли вода виходить за межі звичайних для неї берегів і затоплює значні ділянки суходолу. Терміни «повінь» та «повідь» у повсякденній мові вживають як синоніми[3][4]. Регулярні розливи річок, які повторюються зазвичай щороку, і частіше не спричиняють стихійного лиха, у гідрології називають повенями. Для річок України характерною є весняна повінь. Причина — танення снігу, що накопичився на водозборі за зиму. Нерегулярні розливи називаються паводками. Паводок — фаза водного режиму річки, що може багаторазово повторюватися в різні сезони року, характеризується інтенсивним збільшенням витрат і рівнів води внаслідок дощів чи сніготанення під час відлиг[1].

Наслідки поводі на річці Кроуфіш у штаті Вісконсин (США) у 2008 році
Повідь 2005 року у Флориді внаслідок урагану Вільма

Зазвичай результатом поводі є значне підвищення рівня води. Причина — на річках це трапляється внаслідок збільшення притоку води через дощі, танення снігів тощо. На озерах чи водосховищах — внаслідок перевищення притоку води над витоком. Часом причиною поводі може стати вітер, який «наганяє» воду. Також причиною підйому води може стати утруднення витоку внаслідок технічних несправностей на штучних водоймах чи утворення природних гребель, що часом виникають на гірських річках внаслідок зсувів (зазвичай після землетрусів). Ще однією причиною повені може стати прорив води на рівнину, рівень якої розташований нижче рівня води. Подібні повені зазвичай трапляються внаслідок прориву дамб, або ж зміни річкового русла.

Класифікація поводей в залежності від масштабу і повторюваності

Низькі (малі)
Розлив річки Південний Буг.
Затоплене місто Галич під час Паводку на заході України 2008 року.

Низькі (малі) поводі спостерігаються на рівнинних річках. Охоплюють невеликі території поза заплавою. Затоплюється менше 10 % сільськогосподарських угідь. Майже не порушують ритму життя населення. Повторюваність 5-10 років. Наносять незначний збиток.

Високі

Завдають відчутної матеріальної та моральної шкоди, охоплюють порівняно великі земельні ділянки річкових долин, затоплюють приблизно 10-15 % сільськогосподарських угідь. Істотно порушують господарський і побутовий уклад населення. Приводять до часткової евакуації людей. Повторюваність 20-25 років.

Видатні

Завдають великої матеріальної шкоди, охоплюючи цілі річкові басейни. Затоплюють приблизно 50-70 % сільськогосподарських угідь, деякі населені пункти. Паралізують господарську діяльність і різко порушують побутовий уклад населення. Приводять до необхідності масової евакуації населення і матеріальних цінностей із зони затоплення і захисту найважливіших господарських об'єктів. Повторюваність 50-100 років.

Катастрофічні

Завдають величезних матеріальних збитків і призводять до загибелі людей, охоплюючи величезні території в межах однієї або декількох річкових систем. Затоплюється більше 70 % сільськогосподарських угідь, багато населених пунктів, промислових підприємств та інженерних комунікацій. Повністю паралізується господарська і виробнича діяльність, тимчасово змінюється життєвий уклад населення. Повторюваність від ста до двохсот років.

Причини
Повідь у Бійську, викликана аномально тривалими дощами (більше 72 годин), 2006 рік.
Повідь в Естергомі (Угорщина) 1 квітня 2006

Причинами поводей можуть бути різні фактори, до яких належать:

  • Тривалі дощі. Найчастіше має місце у вологих регіонах з великим рівнем опадів (наприклад, Черрапунджі), посушливі ж регіони (пустелі та степи) цю проблему зазнають дуже рідко, як і регіони з помірною вологістю.
  • Танення снігів. Інтенсивне танення снігу, особливо при промерзлій землі, призводить до підтоплення доріг. Сила такої поводі залежить від багатьох факторів, тому може бути різною — від найменшої до катастрофічної. Найчастіше поєднується з іншими факторами.
  • Шторми та тропічні циклони. Можуть спричиняти штормові припливи, згінно-нагінні явища, сейші та призводити до затоплення узбережжя морів.
  • Хвиля цунамі.[5] На морських узбережжях і островах можуть виникнути затоплення прибережної смуги хвилею, що утворюється при землетрусах або виверженнях вулканів в океані. Подібні поводі нерідко бувають на берегах Японії і на інших островах Тихого океану. В озерах і затоках такі хвилі можуть виникати в результаті великих зсувів.
  • Підвищення дна водойми. Однією з причин поводей є підвищення дна. Кожна річка поступово накопичує відкладення у перекатах, гирлах і дельтах. Повідь в такому випадку відбувається через декілька років після початку процесу, має повільний характер, але є передбачуваною й усунути її можна днопоглиблювальних-очисними роботами.
  • Зміни річкового русла.
  • Руйнування (прориви) дамб, пошкодження водних тунелів, або труб. Виникає у випадку, якщо водосховище або гребля (в тому числі природні), що знаходиться на водному об'єкті вище за течією, вже не можуть стримувати в силу певних обставин (наприклад, землетрусу) сильний напір води. Причиною може також послужити проведене з якоїсь причини (повінь на водосховищі, наприклад) аварійне скидання води з водосховища. Повідь при цьому може бути потужною, руйнівною і нерівномірною (за руйнівною силою потік води може бути потужнішим, ніж хвиля цунамі), але, як правило, короткочасною.
  • Інші причини. Зсуви ґрунтів та будування дамб бобрами можуть також призводити до підтоплення навколишніх територій.

Наслідки

Первинні

Вторинні
  • Водозабезпечення — забруднення питної води. Чиста питна вода стає дефіцитною.
  • Хвороби — негігієнічні умови зумовлюють спалахи інфекційних хвороб.
  • Урожаї та забезпечення їжі — забезпечення їжею може бути порушене у зв'язку із втратами урожаю.[6] Однак, сільське господарство у низинах біля річок залежить від річкового мулу, який накопичується внаслідок повеней. Мул додає поживних речовин до ґрунту.
  • Дерева — непристосовані дерева помирають внаслідок повеней.[7]
  • Транспорт — руйнуються транспортні вузли, що також зумовлює ускладнення для служб допомоги для того щоб дістатися до місць катастрофи.

Третинні та довгострокові ефекти

Економічні — падіння економічного рівня за рахунок тимчасового зниження туризму, залучення коштів для відновлення після повені, зростання цін на їжу внаслідок дефіциту та інші.

Смертельні поводі

Нижче наведений список з найбільш смертоносних поводей у всьому світі, показані події з загиблими число яких перевищило 100 000 осіб.

Число загиблихПодіяРозташуванняДата
2 500 000-3 700 000[8]Поводі у Китаї (1931)Китай1931
900 000-2 000 000Повідь на річці Хуанхе 1887 рокуКитай1887
500 000—700 000Повідь на річці Хуанхе 1938 рокуКитай1938
231 000Прорив греблі Банджао, внаслідок тайфуну НінаКитай1975
230 000Цунамі в Індонезії 2004 рокуІндонезія2004
145 000Повідь на річці Янцзи 1935 рокуКитай1935
100 000+Повідь св. Фелікса, штормовий нагон (води)Нідерланди1530
100 000Повідь в м. Ханой та в дельті Червоної річкиПівнічний В'єтнам1971
100 000Повідь на річці Янцзи 1911 рокуКитай1911

Повені в Україні

Негативні наслідки від повеней і паводків проявляються на 27 відсотках території України (165 тис. кв. кілометрів), де проживає майже третина населення. Практично не існує жодної території держави, де б не відчувався час від часу негативний вплив паводків і повеней. Найбільшої шкоди від них зазнають гірські та передгірські райони Карпат. Населення і економіка країни зазнають при цьому значних збитків. Половина освоєних площ схилів піддається впливу зсувних процесів, на 70 відсотках гірських водозборів у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Чернівецькій областях розвиваються селеві явища. Населення і економіка України зазнають при цьому значних збитків.

За останні 15 років значні паводки, що призвели до виникнення надзвичайних ситуацій, спостерігалися у 1995, 1997, 1998, 2001, 2008 роках та паводок 2010 року. Так, середньорічні збитки від паводків у 1995—1998 роках склали 899,3 млн гривень, 1999—2007 — понад 1500 млн гривень, у 2008 році — близько 6000 млн гривень. Аналізуючи історію та частоту повеней і паводків залежно від регіону, майже зазначимо, що кожен третій рік характеризується високим підняттям рівнів води у меженний період[9].

Повені в Києві

До будівництва дніпровських водосховищ (Київського, 1966 р. та Канівського, 1976 р.) понижена частина території Києва (Поділ, Оболонь, Труханів острів, Лівобережжя, Корчувате) затоплювалася під час великих весняних повеней на Дніпрі (зокрема, 1931 та 1970 років).

Великі повені на Дніпрі в районі Києва були зафіксовані в 1845, 1877, 1895, 1908, 1931, 1970 і 1979 роках. Найбільша повінь в історії Києва сталася у травні 1931 року — тоді затопило Поділ і село на Трухановому острові (знищене німцями у 1943-му). Рибальський півострів перетворився на острів.

Паводок на Закарпатті 1998 року

Катастрофічний дощовий паводок руйнівної сили, який сформувався в період з 4 по 8 листопада 1998 року на сприятливому гідрометеорологічному підґрунті, за своїми характеристиками та величиною завданих збитків досяг, а в ряді пунктів перевищив усі попередні за період спостережень. Загинуло 17 осіб, без даху залишилось близько 8 000 осіб. У період паводку було підтоплене 40793 житлових будинків, з них 2695 зруйновано та 2877 пошкоджено. Було також зруйновано 12 мостів, 48,6 км автодоріг, крім того 48 мостів і 722,2 км автодоріг було пошкоджено.

Повінь на Закарпатті 2001 року

До проходження весняної повені додався паводок. Формування паводка 3—5 березня було зумовлено інтенсивними дощами. За 3 дні в басейні річок Боржави, Латориці й Тиси випало більше 300 мм опадів, дещо менше — на заході області. Через повінь загинуло 9 осіб. Було підтоплено 255 населених пунктів, 33580 будинків, знеструмлено 98 населених пунктів, через що майже 14 тисяч осіб евакуйовано. Було зруйновано 1924 будинків та відселено 4948 мешканців. Зруйновано 6 та пошкоджено 17 мостів. Пошкоджено 52,7 км автодоріг.

Паводок на заході України 2008
Повінь 2008 року

Улітку 2008 року на заході України стався паводок через інтенсивні грозові дощі і, як результат, різке підняття рівня води в річках. Пік повені припав на 23 — 27 липня, вона вважається найбільшою в історії Західної України за останні 60 років.[10][11]

Повідь у Центральній Європі 2010 року

Повідь, що виникла в низці країн Центральної Європи в середині травня 2010 року стала наслідком тривалих дощів у регіоні, що почалися в ніч з 15 на 16 травня 2010 року. Повінь зачепила такі країни, як: Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Україна, а також Австрія та Сербія.

В Україні повідь зачепила частково Львівську та Івано-Франківську, а найбільше[12] Закарпатську області: станом на 21 травня в останній було підтоплено 20 сіл, 260 господарств, 1850 га земель[13]. Спочатку затопило Ужгородський, Іршавський та Перечинський райони, а у вівторок ще й Мукачівський[13].

Повінь на Закарпатті 2017 року

Стихійне лихо, що сталося в середині грудня 2017 року через інтенсивні опади у вигляді дощу і снігу і, як результат, різке підняття рівня води в річках, особливо в низинних Виноградівському та Іршавському районах. Пік повені припав на 15–17 грудня, вона вважається найбільшою в історії Західної України за останні 20 років. Жертв та постраждалих не зафіксовано.

За інформацією глави Закарпатської облдержадміністрації Геннадія Москаля перелив річки Боржави через дамби перевищив рівень катастрофічного паводка 1998 року[14].

Протипаводковий захист в Україні

Державне агентство водних ресурсів України, як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, здійснює державне управління у сфері водного господарства та меліорації земель відповідно до законів України, рішень та розпоряджень Президента України, Уряду, державних, міждержавних, регіональних і галузевих цільових програм, основними з яких є: Водний кодекс України, Земельний кодекс України, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон України «Про адміністративні правопорушення», Закон України «Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства України». Одним з пріоритетних завдань Комітету є забезпечення захисту громадян, населених пунктів, виробничих об'єктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод, мінімізації заподіюваних нею збитків для створення безпечних умов життєдіяльності населення. Виходячи з цього, Держводагентством розроблено і здійснюється реалізація декількох державних цільових програм протипаводкового захисту, а саме: — «Комплексна програма захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод на період до 2010 року та прогноз до 2020 року» (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.2006 № 901); — «Програма комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиси у Закарпатській області на 2002—2006 роки та прогноз до 2015 року», (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 № 1388); — «Державна цільова програма комплексного протипаводкового захисту в басейнах річок Дністра, Пруту та Сірету» (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 № 1151). У межах «Комплексної програми захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод на період до 2010 року та прогноз до 2020 року» у даний час в Україні створено комплекс захисних протипаводкових споруд, який включає 3,5 тис. км дамб, 1,2 тис. км берегоукріплювальних споруд, понад 600 насосних та компресорних станцій для перекачування надлишків води. Але комплекс захисних споруд на річках та водоймах є недостатнім і потребує значної реконструкції і розбудови.

Особливе занепокоєння викликає технічний стан комплексу захисних споруд на водосховищах Дніпровського каскаду, введених в дію в 50-70 роках, і технічний ресурс яких майже вичерпаний. За допомогою 32 перекачувальних насосних станцій цей комплекс захищає від затоплення 102 населених пункти з інфраструктурою, сільськогосподарські угіддя на площі 197,2 тис. га, міст Переяслав, Ржищів, Нікополь, Марганець, Кам'янка-Дніпровська, а також унікальні копалини марганцевих родовищ та всю інфраструктуру сіл і селищ на захищених територіях Придніпров'я.[9].

Міжнародне співробітництво

Відповідно до Водного кодексу України до компетенції Держводагентства належить здійснення міжнародного співробітництва у галузі використання, охорони та відтворення водних ресурсів прикордонних вод. У цьому контексті за період 1992—2001 роки Комітет від імені Уряду України уклав двосторонні міжурядові угоди з питань водного господарства на прикордонних водах з усіма сусідніми країнами, зокрема з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Білоруссю, Молдовою та Росією, і в кожній з них головними аспектами є управління водними ресурсами та захист від шкідливої дії вод.

Для належного виконання угод кожна сторона, відповідно до свого законодавства, призначила Уповноваженого і його заступників, які організують і координують діяльність спільних робочих груп. У своїй діяльності робочі групи керуються регламентами або порядками співробітництва. Оперативне керівництво і забезпечення водогосподарської діяльності з питань співробітництва на прикордонних водах на басейново-територіальному рівні здійснюють організації, які входять до сфери управління Держводгоспу й межують з тією чи іншою країною. Щорічно відбуваються наради Уповноважених Сторін, два рази на рік проводяться зустрічі їх заступників та робочих груп і експертів. Всі ці заходи проходять відповідно до затверджених планів робіт та регламентів співпраці, носять офіційний характер і оформляються відповідними протоколами.

Розвивається співробітництво Держводагентства з авторитетними міжнародними організаціями. Комітет був активним учасником підготовки Плану управління басейном р. Дунай, Плану інтегрованого управління басейном р. Тиса та Плану дій щодо сталого протипаводкового захисту в басейні р. Дунай та її головних приток, які останніми роками розроблялись під егідою Міжнародної комісії із захисту річки Дунай.

Примітки
  1. ДСТУ 3517-97 Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять: п.6.41
  2. Про деякі терміни, що стосуються води. Архів оригіналу за 25 вересня 2009. Процитовано 17 лютого 2012.
  3. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с.
  4. Повідь // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Причини повеней Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.(англ.)
  6. Southasianfloods.org
  7. Stephen Bratkovich, Lisa Burban, et al., «Flooding and its Effects on Trees», USDA Forest Service, Northeastern Area State and Private Forestry, St. Paul, MN, September 1993, webpage: Na.fs.fed.us-flood-cover.
  8. Worst Natural Disasters In History. Архів оригіналу за 21 квітня 2008. Процитовано 4 травня 2011.
  10. Повінь 2008 року у західних областях України
  11. Збитки і жерти липневої повені 2008 р.
  12. Західна Україна знову попливла… — УНІАН
  13. Повінь розоряє закарпатців — mukachevo.net
  14. Москаль: «У верхів’ях усіх річок Закарпаття почався спад води, в низинних районах паводкові хвилі продовжують збільшуватися» (+ ФОТО). Офіційний сайт Геннадій Москаль. Процитовано 17 грудня 2017.

Див. також

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.