Палаццо Россо

Розташований на вулиці Віа Гарібальді. Це — одна з найважливіших картинних галерей міста, поряд з галереями Палаццо Бьянко та Палаццо Доріа-Турсі.

Володарями земельної ділянки були Родольфо та Джованні Франческо Бріньоле Сале. 1671 року вони уклали контракт на побудову власного палацу з архітектором П'єтро Антоніо Карраді (1613–1683).

Палаццо Россо побудований за проектом архітектора П'єтро Антоніо Карраді між 1671 і 1677 рр. Архітектор зупинився на проекті з П-подібним планом, що вже був використаний ним в побудові палаццо Бальбі Сенарега. Первісно планували створити два окремі палаци як резиденції для двох братів. П-подібний палац надавав можливість розмістити двох братів в одному приміщенні, зберігаючи іх приватність. Родольфо рано помер і володарем всього палацу став Джованні Франческо.

Художник Паоло Джироламо Піола. Фрески в галереї Діани, «Сон пастуха Ендіміона» на тлі поруйнованої архітектури.

Як і кожний палац доби бароко в Італії він вимагав пишного декору. По закінченні будівництва споруди про декор подбали художники-фрескісти Грегоріо де Феррарі та Доменіко Піола за дорученням Джованні Франческо І Бріньоле Сале. Першою була декорована велика зала другого поверха, де на стелі художник Грегоріо де Феррарі створив плафон «Аполлон та його син Фаетон». В роки 2-ї світової війни під час бомбардування Генуї палаццо Россо постраждав і плафон знищили. На початку 21 ст. в палаці демонструють лише ескіз до колишнього плафону [2]. Відомо, що Доменіко Піола та Грегоріо де Феррарі поріднилися. Феррарі узяв шлюб з донькою літнього на той час Доменіко Піола. У чотирьох прилеглих до великої зали кімнатах вони разом створили цикл декоративних фресок на тему «Пори року». Пізніше ці стінописи мистецтвознавці віднесуть до кращого надбання бароко в Генуї. В стінописах художники розмістили лева як зодіакальний знак літа та натяк на геральдичного лева, що прикрашав герб родини.

Серед кращих на той час фресок — також стінописи в так званій лоджії Руїн або лоджії Діани, створені 1689 року художником Паоло Джироламо Піола, молодим сином Доменіко Піола. Митець співпрацював з художником Ніколо Кодацці, що спеціалізувався на створенні руїн. Паоло Джироламо забезпечив ці руїни фігурами з мифів, серед котрих сама Діана, її мисливські собаки, пастух Ендіміон, в красу котрого закохалась богиня полювання, численні путті. В добу рококо галерею захистили вікнами зради збереження фресок, але вікна були зняті у 1950-ї роки під час реставрації.

Декорування не припинялось і новий декор був створений 1691 року. Це фрески роботи Бартоломео Гвідобоно, Карло Антоніо Тавелла та Джованні Андреа Карлоне.

Черговий етап декорування пацу припав на першу половину 18 ст., коли володарем пишної споруди став Джованні Франческо II Бріньоле Сале (1695-1760). Це був час розповсюдження алегорій в мистецтві італійського бароко і саме ними були насичені декоративні стінописи, наприклад в кабінеті володаря. Джованні Франческо II Бріньоле Сале обіймав посаду дипломата Генуезької республіки у Парижі, а потім був обраний дожем республіки. Про його перебуванняв Парижі та про новітні впливи французького мистецтва та творчу практику в Генуї свідчили також парадні портрети володаря палацу та його дружини Беттіни Раджі, виконані французьким художником Гіацинтом Ріго (1659-1743).

Останні декоративні роботи в палаці були проведені вже в 19 ст.

Родина Бриньоле Сале володіла палацом до 1874, коли Марія Бриньоле Сале, герцогиня Галльєра, заповіла його місту Генуя, з метою «підвищення його художньої краси та практичних ресурсів».[3] Палац таким чином став муніципальною власністю та публічною галереєю.

Портрети, пожертвувані герцогинею Галльєра, стали ядром колекції, яка сьогодні складається з робіт таких художників, як Ван Дейк, Гвідо Рені, Паоло Веронезе, Гверчіно, Грегоріо Де Феррарі, Альбрехт Дюрер, Бернардо Строцці, Маттіа Преті, Ян Вільденс.

• 
  Палаццо Россо, Генуя. Ян Вільденс, серія «Пори року», «Січень».
• 
  Палаццо Россо, Генуя. Ян Вільденс, серія «Пори року», «Квітень».
• 
  Палаццо Россо, Генуя. Ян Вільденс, серія «Пори року», «Червень».
• 
  Палаццо Россо, Генуя. Ян Вільденс, серія «Пори року», «Серпень».

• 
  Палаццо Россо, Генуя. Джованні Бенедетто Кастільоне. Розп'яття, ескіз до вівтарної картини
• 
  Старовинна копія в картини Рогіра ван дер Вейдена, Христа знімають з креста, Палаццо Россо, Генуя.
• 
  Палаццо Россо, Генуя. Герард Давид. Мадонна з немовлям.
• 
  Палаццо Россо, Генуя. Франческо Фраканцано. Філософ цинік.
• 
  Палаццо Россо, Генуя. Копія з портрету пензля Тиціана. Король Іспанії Філіп ІІ.
• 
  Палаццо Россо, Генуя. Боніфачо Веронезе. Поклоніння трьох королів немовляті Христу.
• 
  Палаццо Россо, Генуя. Просперо Фонтана, Папа римський Юлій ІІІ років кардиналом
• 
  Палаццо Россо, Генуя. Гіацинт Ріго, Франція. Беттіна Раджі.

• 
  Палаццо Россо, грізайль роботи Бартоломео Гвідобоно
• 
  Палаццо Россо, грізайль роботи Бартоломео Гвідобоно
• 
  Палаццо Россо, реставраційне розкриття тиньку та візуалізація персісного декору/

• 
  Палаццо Россо, салон
• 
  Палаццо Россо, галерея портретів
• 
  Палаццо Россо, куточок салону
• 

• G. Colmuto, Profilo stor.-crit. di Palazzo Rosso, in Genova, Strada Nuova, Genova 1967, pp.
• Gavazza E. Lamera F., La pittura in Liguria. Il secondo Seicento, Sagep Editrice, 1990
• Palazzo Rosso, in I Musei di Strada Nuova a Genova, a cura di P. Boccardo - C. Di Fabio, Torino 2004
• Palazzi in luce, Associazione amici dei musei liguri e di Palazzo Ducale, Genova, 2015

• Бароко
• Архітектура бароко
• Живопис бароко
• Бароко в Генуї
• Генуезька школа
• Венеціанська школа
• Антверпенська школа
• Фламандське бароко

• Офіційний сайт (італ.)