Палац Розумовського (Глухів)

Див. також: Історія Глухова.

23 травня 1748 року у Глухові сталась пожежа, яка за лічені години знищила майже всю міську забудова та більшість укріплень. Указом Сенату від 28 червня 1748 року передбачалося вперше в Україні відбудувати місто за єдиним регулярним планом із прямими вулицями та провулками. Відбудовувати Глухів по запрошенню Кирила Розумовського прибув архітектор з Санкт-Петербургу Андрій Квасов, який разом з Іваном Мергасовим розробили у 1749 році план Глухова — проект гетьманських «палат італійської архітектури» в стилі бароко і керували подальшою забудовою міста. Передбачалося, що окрасою столиці стане гетьманський палац. Згідно з планом у місті було споруджено церкву, два пансіоната для дітей шляхетства, бібліотеку, оперу, а у передмісті Глухова Веригіні — палац гетьмана.

Будівництво палацу Розумовського розпочалось 1749 року і тривало досить довго аж до 1757 року. Новоспоруда, хоча й буда дерев'яною, але не повинна була поступатися петербурзьким і московським. Зразком для гетьманського палацу слугував палац у селі Перові під Москвою, запроектований царським придворним архітектором Варфоломієм Растреллі. Та нова конституція не відповідала перебірливому смаку гетьмана. Кирило Розумовський писав у 1757 році канцлеру Михайлу Воронцову «Гнусное место глуховское, на котором я построился уже было и немало, и при том по сырости, низости и болотной земле почти уже деревянное строение, не впору строенное и скороспешно худыми плотниками (…) до того меня напоследок привели, что единственно для здоровия, которое дом мой глуховский весьма повреждает, принужден нынешнего лета зачать каменный дом в Батурине».[1] На превеликий жаль, будівництво палацу так і не було завершене. Він був знищений страшною пожежею у ніч з 7 на 8 серпня 1784 року.[2]

Планування Глухова XVIII століття збереглося й донині та легко впізнається в сучасних візерунках, утворених вулицями, площами, скверами та парками теперішнього міста.[3]

Дерев'яний палац належав до стилістики європейського бароко, а конкретніше — до його динамічного напрямку, до якого тяжіла творчість Франческо Бартоломео Растреллі, на яку взорувався Андрій Квасов, проектуючи цю споруду. В будівлі давали бенкети, влаштовували бали, концерти, ставили трагедії Шекспіра і комедії Мольєра, пасторалі, діяв балет. Також тут виступали оперні співаки з Італії і повсюди звучала музика.[4] В палаці, як реліквія, зберігався одяг, в якому юний Розумовський пас худобу — гетьман любив показувати ці лахміття високим гостям.

При глухівському гетьманському дворі була чудова бібліотека, відкрився театр в якому розпочався шлях у велике мистецтво багатьох акторів і співаків, зокрема Г. Головні та М. Полторацького, збудована припалацова церква, була відкрилата співацька школа.

Палац Розумовського охороняла кінна гвардія в гарній зеленій формі.

• Гетьманські столиці України: Глухів на сайті Український Центр
• Восьма науково-практична конференція — Тема: «Чи було в Глухові „Українське бароко“?» pdf