Полторацький Марко Федорович

Батько — козак Федір Полторацький, оселився у сотенному місті Сосниця Чернігівського полку Гетьманщини і прийняв сан священика православної церкви. У часи гетьмана Данила Апостола 17(28) квітня 1729 у його сім'ї народився син Марко. Хлопець ріс тямущим та допитливим, і батько визначив його в «латинську школу» Чернігова, в якій той провчився чотири роки.

Потім його навчання продовжилося в стінах Києво-Могилянської академії. З дитинства Марко мав гарний голос і, будучи студентом, співав в академічному хорі. У 1744 голос Марка почув граф Олексій Розумовський, що супроводжував імператрицю Єлизавету Петрівну в її поїздці Україною.

1745 Марко Полторацький попрощався зі своїми київськими товаришами і «визначився» в Санкт-Петербург для співочої служби в хорі при імператорському дворі. Кар'єра Марка складалася вдало, невдовзі він був призначений «уставником» придворного хору. Марка Полторацького невдовзі направляють в Італію для вдосконалення вокальної майстерності. Там він здобуває репутацію яскравого оперного співака.

1750 — зарахований до Петербурзької італійської оперної трупи (першим серед українських артистів, сценічний псевдонім «Марко Портурацький»).

1753 — регент придворної співочої капели (Санкт-Петербург). З іменними указами імператриці неодноразово їздив відбирати найкращі голоси в Україну. У реєстрі «малих півчих» від 30 жовтня 1760 року, яких він відібрав, прослухавши церковні, монастирські, шкільні та інші хори в Гетьманських полках, був записаний і Дмитро Бортнянський, 9 років від роду, — син козака Глухівської сотні Ніжинського полку.

1754 — полковник.

1746—1762 рр. — співак і регент (1753) придворного хору, з 1763 — директор придворної співочої капели (Санкт-Петербург), водночас 1750—1770 рр. — соліст Італійської опери. Учнями його були: М. Березовський, Д.Бортнянський, К. Давидов.

1763 — указом Катерини приведений до дворянського звання.

1790 — у селі Красному Старицького повіту Тверської губернії Марком Федоровичем Полторацьким була побудована Преображенська церква (освячена в 1803 році). Чин дійсного статського радника був наданий Полторацкому в 1791 році. Чин «дійсного статського радника» відносився до категорії вищих державних чинів (4-у класу) і прирівнювався до армійського «генерал-майор» або придворного «камергер».

У 1740-х роках маєток Грузини Новоторжського повіту Тверської губернії став належати Марку Полторацькому і був перетворений в одну з найбагатших садиб Тверської губернії. До XXI століття в маєтку збереглися: головний будинок з флігелем, службовий корпус, кузня, льох, валунний міст, Пейзажний парк, кам'яні житлові селянські будинки (21 будинок).

Помер у Петербурзі. Похований на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Був одружений з Агафоклією Олександрівною (при народженні Шишкова, з дворян). У сім'ї було 22 дітей. Найвідоміші нащадки:

• Дмитро — відомий кіннозаводчик
  • Віра (дружина Олександра Вонлярлярського)
  • Сергій — бібліограф і письменник
• Федір
• Костянтин — генерал-лейтенант, учасник воєн з Наполеоном, Ярославський губернатор
• Єгор
• Олександр — керівник Петербурзького монетного двору
  • Олександр
  • Михайло
• Петро
  • Анна Керн
  • Єлизавета (також знайома Пушкіна)
• Павло
  • Олександр
    • Володимир — російський генерал, картограф, Семипалатинський губернатор, учасник Туркестанських походів
  • Олексій
  • Ганна (дружина Івана Раллі)
• Єлизавета (дружина Олексія Миколайовича Оленина)
• Олексій — тверський губернський предводитель дворянства, з 1823 року одружений з Варварою Дмитрівною Кисельовою, сестрою графа П. Д. Кисельова
  • Володимир — генерал-майор, учасник Кавказьких і Туркестанських походів і російсько-турецької війни 1877—1878 рр.
• Варвара (дружина Дмитра Борисовича Мертваго)
• Агафоклея (дружина Олександра Сухарєва)

Ім'я Марка Федоровича Полторацького присвоєне районній дитячій музичній школі у Сосниці. В 2011 на фасаді школи з'явилася пам'ятна дошка[3].

• Везіння Марка Полторацького (укр.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}

• П. М. Бондарчук. Полторацький Марко Федорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 375. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.144

•  Полторацький Марко Федорович // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 332-333

• Полторацький Марко // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1426. — 1000 екз.