Палемон (князь)

За легендою «княже римское» Палемон, родич імператора Нерона, рятуючись від його жостокості, утік з Риму в із п'ятьмастами знатними родинами — «пятсот шляхты з жонами и з дѣтми и з многыми»[1]. Серед них найзнатнішими були роди «Китоврасы, Колюмны, Рожи, Ургы»[1].

Палемон приплив до гирла Німану, а з Німана — до річок Дубіси та Юри. Тут вони оселилися, назвавши цю землю Жемайтією («Побережная земля»[1]). Дану легенду розвинув історик Мацей Стрийковський, який писав, що Палемон пересилився в 452 році і пояснив це тим, що предки литовців рятувалися від звірств володаря гунів Аттіли.

Оскільки більша частина тексту цих переказів стосується околиць міста Новогрудок, припускають, що вона виникла під час перебування в цьому місті столиці Великого князівства Литовського, Руського та Жемантійського. В сучасній історіографії є теорія, що перекази про Палемона була витворена в XV або в XVI столітті з метою довести походження литви від римлян і литовсько-руської державності від римської. Ще Ян Длугош (1415—1480) писав, що у литовців римські корені, але не заглиблювався в деталі. Легенда вперше згадується у другій редакції Литовських хронік в 1530-х рр.. Хоча Василь Татищев звертав увагу на те, що деякі елементи легенди є у ряду більш ранніх істориків.

Проте, після виявлення «Хроніки Биховця» її дослідник Теодор Нарбут був впевнений в достовірності цієї легенди, однак він відкинув версію про римське походження литовців, вважаючи їх нащадками герулів.