Пале-Рояль

Пале-Рояль (фр. Palais Royal — «королівський палац») — палац і парк, розташовані в Парижі навпроти північного крила Лувру.

Пале-Рояль

48°51′48″ пн. ш. 2°20′13″ сх. д.
Країна  Франція[1][2]
Розташування Palais-Royald[2]
Тип королівський палацd[1]
Стиль класична архітектураd
Архітектор П'єр-Франсуа-Леонар Фонтен
Адреса вулиця Валуаd, вулиця Монпансьєd і Площа Колеттd
Пале-Рояль
Пале-Рояль (Франція)
 Медіафайли у Вікісховищі
У парку Пале-Рояль
Один з інтер'єрів Пале-Рояль

Кардинальський палац
Palais-Royal, Paris

Незважаючи на назву, палац, що стоїть на площі, був побудований за проектом Жака Лемерсьє для кардинала Рішельє і спочатку називався кардинальським. Після смерті Рішельє палац зайняла вдовуюча Анна Австрійська з юним Людовиком XIV, потім тут оселився кардинал Мазаріні.

Резиденція герцога Орлеанського

За Людовика XIV і його наступників палац правив міською резиденцією герцога Орлеанського, і в малоліття Людовика XV саме звідси принц-регент керував усією Францією. В одному з флігелів "Король-Сонце " поселив свою фаворитку герцогиню де Лавальєр; там вона народила двох позашлюбних синів короля.

Театр Комеді Франсез

На початку XVIII століття палацові апартаменти були оновлені в стилі рококо. Ці інтер'єри були знищені в 1784 року, коли на місці частини палацу було зведено будівлю театру для розміщення Комеді Франсез. До цього тут існував театр Пале-Рояль, що був настільки ж тісно пов'язаний з життям і творчістю Мольєра, як лондонський «Глобус» — з творчістю Шекспіра.

Публічний сад

У ті ж передреволюційні роки власник палацу, герцог Орлеанський, згодом відомий як Філіпп Егаліте, відкрив сад для відвідування всіма охочими і спорудив на площі величні колонади з крамничками. Цей прояв популізму таки спрацював і приніс герцогу Орлеанському прихильність найширших верств паризького суспільства. Незабаром тут засяяли вогнями наймодніші клуби та кав'ярні міста.

Державні установи
Фасад палацу (будівля Державної ради).

1852 року площа була розширена під час реконструкції Парижа, здійсненої під керівництвом барона Османа. У часи Паризької комуни 1871 року палац згорів, але був відбудований вже через два роки і з тих пір став осідком різних урядових установ — Державної ради, Конституційної ради та Міністерства культури. Відразу за палацом розташовані старі будівлі Національної бібліотеки.

1986 року на площі з'явилися сучасні інсталяції — так звані Колони Бюрена («Мистецтво перетворює місто»).

Примітки
  1. base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
  2. archINFORM — 1994.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.