Палладій (Ганкевич)

Архієпископ Палладій (в житті Павєл Федорович Ганкевич; 17 серпня 1823, Городецьке 13 січня 1893) — білоруський церковний діяч Російської імперії. Єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії, єпископ Виборзький, вікарій Санкт-Петербурзької єпархії, єпископ Ладозький; Тамбовський і Шацький.

Архієпископ Палладій
Павєл Федорович Ганкевич
Архієпископ Волинський та Житомирський
4 травня 1885  25 листопада 1889
Попередник: Тихон Покровський
Наступник: Модест Стрельбицький
Єпископ Саратовський та Царицинський
9 вересня 1876  4 травня 1885
Попередник: Палладій Раєв
Наступник: Віталій Іосіфов
Єпископ Ладозький, вікарій Санкт-Петербурзької єпархії
28 серпня 1873  9 вересня 1876
Попередник: Тихон Покровський
Наступник: Ермоген Добронравін
Єпископ Виборгський, вікарій Санкт-Петербурзької єпархії
28 серпня 1873  22 серпня 1871
Попередник: Тихон Покровський
Наступник: Ермоген Добронравін
 
Народження: 17 серпня 1823(1823-08-17)
Могильовська губернія, Російська імперія
Смерть: 13 січня 1893(1893-01-13) (69 років)
Житомир
Похоронений: Почаївська лавра
Прийняття монашества: 16 серпня 1860
Єпископська хіротонія: 22 серпня 1871

В Україні — архієпископ Волинський і Житомирський.

Біографія

Народився 17 серпня 1823 в сім'ї священика села Городецького, Чаусовського повіту, Могильовської губернії.

У 1847 році закінчив Могильовську духовну семінарію і в 1851 році Санкт-Петербурзьку духовну академію.

З 29 вересня 1851 — викладач Могильовської духовної семінарії.

8 грудня 1852 — кандидат богослов'я.

27 вересня 1853 висвячений на священика.

10 лютого 1854 — магістр богослов'я.

З 1857 року — ключар Могильовського собору.

21 грудня 1859 — інспектор Могильовської духовної семінарії.

16 серпня 1860 пострижений у чернецтво і возведений у сан ігумена.

30 грудня 1862 возведений у сан архімандрита.

З 26 квітня 1863 — ректор Могильовської духовної семінарії та настоятель Могильовського Братського першокласного монастиря.

22 серпня 1871 хіротонізований на єпископа Виборзького, вікарія Санкт-Петербурзької єпархії.

З 28 вересня 1873 — єпископ Ладозький, вікарій Санкт-Петербурзької єпархії.

З 9 вересня 1876 — єпископ Тамбовський і Шацький.

За його ініціативою в 1877 році був відновлений Тамбовський церковно-історичний комітет, який об'єднав найкращих церковних істориків єпархії.

У 1879 році організував урочисте святкування 200-річного ювілею Тамбовської духовної семінарії.

З 12 лютого 1885 — голова Навчальної Ради при Святійшому Синоді.

З 4 травня 1885 — архієпископ Волинський і Житомирський.

25 листопада 1889 звільнений на спокій, відповідно до прохання. Перебував на спокої у Почаївській Успенській Лаврі.

Помер 13 січня 1893. Похований в Почаївській Лаврі.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.