Могильовська губернія

Могильовська губернія (або Могилівська губернія[1], рос. Могилёвская губерния) губернія, адміністративно-територіальна одиниця на заході Російської імперії.

Могильовська губернія

Герб
Центр Могильов
Існування 1772-1919
Утворено 1772-1778, 1802-1919
Площа 42134,6 верст²
Населення 1 686 764 осіб (1897)
Попередники Велике князівство Литовське
Наступники БРСР
3 рублі Могильовської губернії 1918 р. із написом польською мовою

Історія

Утворена в 1772 після першого поділу Речі Посполитої з частини білоруських територій, що відійшли до Росії (північна частина увійшла до складу Псковської губернії). Спочатку до складу Могилівської губернії входили Могилівська, Мстиславльська, Оршанська й Рогачевська провінції.

У 1777 розділена на 12 повітів.

У 1778 губернія перетворена на Могильовське намісництво

У 1796 намісництво перетоворене на Білоруську губернію.

У 1802 Білоруська губернія перетворена на Могильовську губернію в складі колишніх 12 повітів.

З вересня 1917 губернія була віднесена до Західної області, у 1918 — до Західної Комуни, а із січня 1919 — до БРСР у складі РРФСР, а з лютого — до РРФСР. Вже 11 липня 1919 р. Могильовська губернія скасована, а 9 її повітів увійшли до Гомельської губернії, Мстиславський повіт переданий Смоленській губернії, а Сенненський повіт Вітебській губернії.

У 1938 із центром у місті Могильові утворена Могильовська область.

Адміністративно-територіальний поділ

До складу Могильовської губернії вхоили 12 повітів: Бабиновичский (скасований в 1840 р.), Білицький повіт (у 1852 р. перейменований у Гомельський), Клімовичський, Кописький повіт (у 1861 р. перейменований у Горецький), Могилівський, Мстиславський, Оршанський, Рогачовський, Сененський, Старобихівський повіт (у 1852 р. перейменований у Бихівський), Чауський, Черіковський. І вже наприкінці XIX — початку XX ст.ст. до складу губернії входило 11 повітів:

У 1772—1777 р. входили провінції

У 1801—1917 р. входили повіти

Повіт Повітове місто Площа,
верст²
Населення[2]
(1897), осіб
1 Бихівський Бихів (6 381 осіб) 4 105,8 124 820
2 Гомельський Гомель (36 775 осіб) 4 719,4 224 723
3 Горецький Горки (Білорусь) (6 735 осіб) 2 487,0 122 559
4 Клімовичський Климовичі (4 714 осіб) 3 711,4 143 287
5 Могильовський Могильов (43 119 осіб) 3 009,9 155 740
6 Мстиславський Мстиславль (8 514 осіб) 2 220,4 103 300
7 Оршанський Орша (13 061 осіб) 4 813,9 187 068
8 Рогачовський Рогачов (9 038 осіб) 6 546,1 224 652
9 Сєненський Сєнно (4 100 осіб) 4 268,8 161 652
10 Чауський Чауси (4 960 осіб) 2 168,0 88 686
11 Чериковський Чериков (5 249 осіб) 4 083,9 150 277

Населення

«Мапа народонаселення Могилівської губернії за віросповіданнями» Олександра Ріттіха, 1864 рік

Національний склад у 1897 р.[3]:

Повіт білоруси євреї росіяни поляки латиші
Губернія у цілому 82,4 % 12,1 % 3,4 % 1,0 %
Бихівський 88,2 % 9,1 %
Гомельський 74,1 % 14,4 % 9,7 % 1,0 %
Горецький 85,4 % 13,1 %
Клімовичський 82,6 % 10,8 % 5,4 %
Могильовський 69,9 % 21,9 % 5,6 % 1,5 %
Мстиславський 81,5 % 16,1 % 1,4 %
Оршанський 79,9 % 12,1 % 2,6 % 1,8 % 2,0 %
Рогачовський 86,9 % 9,7 % 2,0 % 1,1 %
Сенненский 85,6 % 7,8 % 3,4 % 2,4 %
Чауський 89,6 % 8,3 %
Черіковський 89,6 % 8,6 %

Керівництво губернії

У різні періоди управління губернією здійснювали посадовці: генерал-губернатори, правителі намісництва, губернатори, віце-губернатори.

Генерал-губернатори

П. І.Б. Титул, чин, звання Час на посаді
Чернишов Захар Григорович генерал-фельдмаршал
1778—1782
Пасек Петро Богданович генерал-аншеф
1782—1796

Губернатор

П. І. Б. Титул, чин, звання Час на посаді
Каховський Михайло Васильович генерал-майор
1773—1778

Правителі намісництва

П. І. Б. Титул, чин, звання Час на посаді
Каховський Михайло Васильович генерал-майор
1778—1779
Пасек Петро Богданович генерал-поручик
1779—1781
Енгельгардт Микола Богданович статський радник (дійсний статський радник)
1781—1790
Вязмітінов Сергій Кузьмич генерал-майор
1791—1794
Черемисинов Герасим Іванович дійсний статський радник
1794—1796
У складі Білоруської губернії
12.1796—02.1802

Земські установи

  • У 1864 р. під час введення земських установ губернію залишено «неземською».
  • У 1903 р. було прийнято «Положення про керування земським господарством у губерніях Вітебській, Волинській, Київській, Мінській, Могильовській, Подільській»[4], згідно з яким у губернії вводився модифікований порядок земського керування, із призначенням усіх членів земських управ і земських виборців «голосних» від уряду. Даний порядок був визнаний невдалим, після чого
  • з 1910 р. розроблявся законопроект про введення в цих губерніях виборних земських установ, але також з виключеннями із загального порядку, спрямованими на відсторонення від участі в земствах землевласників польського походження.
  • У 1911 р. прийняття даного закону супроводжувалося гострою політичною кризою (див. «Закон про земство в західних губерніях»). Виборне земство в цих шести губерніях діяло з 1912 р.[5].

Див. також

Примітки

Джерела

  1. Могилёвская губерния // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. Статья Селиванова А. Ф. (рос.)
  2. Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание третье. — СПб., 1905. — Т. XXIII. Отделение I. — 334—353 с. № 22757 (рос.)
  3. Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание третье. — СПб., 1914. — Т. XXXI. Отделение I. — 170—175 с. № 34903 (рос.)
  4. Gubernia mohylewska w Słowniku geograficznym Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom VI (Malczyce — Netreba) z 1885 r. (пол.)
  5. «Памятная книжка Могилевской губернии», г. Могилев, 1865—1915 гг. (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.