Могильовська губернія
Могильовська губернія (або Могилівська губернія[1], рос. Могилёвская губерния) — губернія, адміністративно-територіальна одиниця на заході Російської імперії.
| Могильовська губернія | ||||
 Герб | ||||
 | ||||
| Центр | Могильов | |||
|---|---|---|---|---|
| Існування | 1772-1919 | |||
| Утворено | 1772-1778, 1802-1919 | |||
| Площа | 42134,6 верст² | |||
| Населення | 1 686 764 осіб (1897) | |||
| Попередники | Велике князівство Литовське | |||
| Наступники | БРСР | |||
Історія
Утворена в 1772 після першого поділу Речі Посполитої з частини білоруських територій, що відійшли до Росії (північна частина увійшла до складу Псковської губернії). Спочатку до складу Могилівської губернії входили Могилівська, Мстиславльська, Оршанська й Рогачевська провінції.
У 1777 розділена на 12 повітів.
У 1778 губернія перетворена на Могильовське намісництво
У 1796 намісництво перетоворене на Білоруську губернію.
У 1802 Білоруська губернія перетворена на Могильовську губернію в складі колишніх 12 повітів.
З вересня 1917 губернія була віднесена до Західної області, у 1918 — до Західної Комуни, а із січня 1919 — до БРСР у складі РРФСР, а з лютого — до РРФСР. Вже 11 липня 1919 р. Могильовська губернія скасована, а 9 її повітів увійшли до Гомельської губернії, Мстиславський повіт переданий Смоленській губернії, а Сенненський повіт — Вітебській губернії.
У 1938 із центром у місті Могильові утворена Могильовська область.
Адміністративно-територіальний поділ
До складу Могильовської губернії вхоили 12 повітів: Бабиновичский (скасований в 1840 р.), Білицький повіт (у 1852 р. перейменований у Гомельський), Клімовичський, Кописький повіт (у 1861 р. перейменований у Горецький), Могилівський, Мстиславський, Оршанський, Рогачовський, Сененський, Старобихівський повіт (у 1852 р. перейменований у Бихівський), Чауський, Черіковський. І вже наприкінці XIX — початку XX ст.ст. до складу губернії входило 11 повітів:
У 1772—1777 р. входили провінції
- Могильовська
- Мстиславська
- Оршанська
- Рогачівська
У 1801—1917 р. входили повіти
- Оршанський
- Бабиновицький
- Білицький
- Клімовицький
- Кописький
- Могильовський
- Мстиславський
- Рогачьовський
- Сенненський
- Старабихівський (Бихівський)
- Чауський
- Черіковський
| № | Повіт | Повітове місто | Площа, верст² |
Населення[2] (1897), осіб |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Бихівський | Бихів (6 381 осіб) | 4 105,8 | 124 820 |
| 2 | Гомельський | Гомель (36 775 осіб) | 4 719,4 | 224 723 |
| 3 | Горецький | Горки (Білорусь) (6 735 осіб) | 2 487,0 | 122 559 |
| 4 | Клімовичський | Климовичі (4 714 осіб) | 3 711,4 | 143 287 |
| 5 | Могильовський | Могильов (43 119 осіб) | 3 009,9 | 155 740 |
| 6 | Мстиславський | Мстиславль (8 514 осіб) | 2 220,4 | 103 300 |
| 7 | Оршанський | Орша (13 061 осіб) | 4 813,9 | 187 068 |
| 8 | Рогачовський | Рогачов (9 038 осіб) | 6 546,1 | 224 652 |
| 9 | Сєненський | Сєнно (4 100 осіб) | 4 268,8 | 161 652 |
| 10 | Чауський | Чауси (4 960 осіб) | 2 168,0 | 88 686 |
| 11 | Чериковський | Чериков (5 249 осіб) | 4 083,9 | 150 277 |
Населення
.jpg.webp)
Національний склад у 1897 р.[3]:
| Повіт | білоруси | євреї | росіяни | поляки | латиші |
|---|---|---|---|---|---|
| Губернія у цілому | 82,4 % | 12,1 % | 3,4 % | 1,0 % | … |
| Бихівський | 88,2 % | 9,1 % | … | … | … |
| Гомельський | 74,1 % | 14,4 % | 9,7 % | 1,0 % | … |
| Горецький | 85,4 % | 13,1 % | … | … | … |
| Клімовичський | 82,6 % | 10,8 % | 5,4 % | … | … |
| Могильовський | 69,9 % | 21,9 % | 5,6 % | 1,5 % | … |
| Мстиславський | 81,5 % | 16,1 % | 1,4 % | … | … |
| Оршанський | 79,9 % | 12,1 % | 2,6 % | 1,8 % | 2,0 % |
| Рогачовський | 86,9 % | 9,7 % | 2,0 % | 1,1 % | … |
| Сенненский | 85,6 % | 7,8 % | 3,4 % | 2,4 % | … |
| Чауський | 89,6 % | 8,3 % | … | … | … |
| Черіковський | 89,6 % | 8,6 % | … | … | … |
Керівництво губернії
У різні періоди управління губернією здійснювали посадовці: генерал-губернатори, правителі намісництва, губернатори, віце-губернатори.
Генерал-губернатори
| П. І.Б. | Титул, чин, звання | Час на посаді |
|---|---|---|
| Чернишов Захар Григорович | генерал-фельдмаршал | |
| Пасек Петро Богданович | генерал-аншеф |
Губернатор
| П. І. Б. | Титул, чин, звання | Час на посаді |
|---|---|---|
| Каховський Михайло Васильович | генерал-майор |
Правителі намісництва
| П. І. Б. | Титул, чин, звання | Час на посаді |
|---|---|---|
| Каховський Михайло Васильович | генерал-майор | |
| Пасек Петро Богданович | генерал-поручик | |
| Енгельгардт Микола Богданович | статський радник (дійсний статський радник) | |
| Вязмітінов Сергій Кузьмич | генерал-майор | |
| Черемисинов Герасим Іванович | дійсний статський радник | |
| У складі Білоруської губернії |
Земські установи
- У 1864 р. під час введення земських установ губернію залишено «неземською».
- У 1903 р. було прийнято «Положення про керування земським господарством у губерніях Вітебській, Волинській, Київській, Мінській, Могильовській, Подільській»[4], згідно з яким у губернії вводився модифікований порядок земського керування, із призначенням усіх членів земських управ і земських виборців «голосних» від уряду. Даний порядок був визнаний невдалим, після чого
- з 1910 р. розроблявся законопроект про введення в цих губерніях виборних земських установ, але також з виключеннями із загального порядку, спрямованими на відсторонення від участі в земствах землевласників польського походження.
- У 1911 р. прийняття даного закону супроводжувалося гострою політичною кризою (див. «Закон про земство в західних губерніях»). Виборне земство в цих шести губерніях діяло з 1912 р.[5].
Див. також
Примітки
- Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
- Демоскоп Weekly. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Наличное население в губерниях, уездах, городах Российской Империи (без Финляндии). Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 13 червня 2012. (рос.)
- Демоскоп Weekly — Приложение. Справочник статистических показателей (рос.)
- № 22757, "Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание третье, СПб, 1905 г., том XXIII, Отд. I, стр. 334—353 (рос.)
- № 34903, «Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание третье», СПб, 1914 г., том XXXI, Отд. I, стр. 170—175 (рос.)
Джерела
- Могилёвская губерния // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. Статья Селиванова А. Ф. (рос.)
- Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание третье. — СПб., 1905. — Т. XXIII. Отделение I. — 334—353 с. № 22757 (рос.)
- Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание третье. — СПб., 1914. — Т. XXXI. Отделение I. — 170—175 с. № 34903 (рос.)
- Gubernia mohylewska w Słowniku geograficznym Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom VI (Malczyce — Netreba) z 1885 r. (пол.)
- «Памятная книжка Могилевской губернии», г. Могилев, 1865—1915 гг. (рос.)
Посилання
- Могилёвская губерния. Список уездов, волостей, населённых пунктов (рос.)
- Карты уездов Могилевской губернии на 1903 год (рос.)
- Библиотека Царское Село, книги по истории Могилёвской губернии (Памятные книжки), PDF (рос.)
- Карта Могилевской губернии из «Атласа» А. А. Ильина 1876 года (перегляд на рушії Google на сайті runivers.ru) (рос.)
- Опыт описания Могилевской Губернии Трехтомник конца XIX века, содержащий множество разнообразных сведений о губернии (рос.)
- «ДЕМОСКОП Weekly» (Могилёвская губерния), Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года. Наличное население в губерниях, уездах, городах Российской Империи (без Финляндии) (рос.)