Палладін Володимир Іванович

Палладін Володимир Іванович (11 (23) липня 1859(18590723) року, Москва,— 3 лютого 1922 року, Петроград) — російський ботанік і біохімік, академік Петербурзької академії наук (1914, член-кореспондент 1905). Основоположник школи фізіологів и біохіміків рослин (С. П. Костичев, М. О. Максимов, Д. А. Сабінін, С. Д. Львов, М. М. Іванов та ін.).

Палладін Володимир Іванович
рос. Палладин Владимир Иванович
Палладін Володимир Іванович
Палладін Володимир Іванович
Народився 11 (23) липня 1859(1859-07-23)
Москва, Російська імперія
Помер 3 лютого 1922(1922-02-03) (62 роки)
Петроград, СРСР
Поховання Смоленське православне кладовище
Місце проживання Петроград, Миколаївська набережна 1 (1921 — 03 лютого 1922)
Країна Російська імперія
Діяльність біохімік, ботанік, професор, хімік
Alma mater фізико-математичний факультет Московського університетуd
Галузь ботаніка, біохімія
Заклад Петербурзька академія наук
Ступінь член-кореспондент (1905), академік (1914)
Науковий керівник Тимірязєв Климент Аркадійович
Аспіранти, докторанти N. A. Maksimovd і Львов Сергій Дмитровичd
Членство Російська академія наук і Петербурзька академія наук
Відомий завдяки: заснуванням школи фізіологів і біохіміків рослин
Діти Палладін Олександр Володимирович

 Палладін Володимир Іванович у Вікісховищі

Батько Олександра Володимировича Палладіна, біохіміка, президента Академії наук УРСР в 1946—1962 роках.

Біографія

Закінчив Московський університет (1883), учень К. А. Тімірязева і І. М. Горожанкіна. Професор Харківського (1889), Варшавського (1897), Петербурзького (1901—1914) університетів.

Основні роботи

Один з творців теорії дихання рослин як сукупності ферментативних процесів, які здійснюються системою оксидаз і дегідрогеназ. Згідно з Палладіном, у першій фазі дихання проходить анаеробний розпад води та вуглеводнів і відновлення так званих дихальних хромогенів, які служать акцепторами і переносниками водню. В другій фазі — кисень з повітря окислює хромогени, які при цьому перетворюються в дихальні пігменти.

Вивчав процеси утворення ферментів і координацію їхніх дій.

Видані твори

  • Физиология растений, 9 изд., М.— Л., 1924
  • Избранные труды, М., 1960

Джерела

  • Палладин В. И., проф. Физиология растений / с 5 портретами и 182 рисунками в тексте. — 6-е изд. — СПб. : Изд. А. С. Суворина, 1911. — X + 356 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.