Палінчак Михайло Михайлович
Михайло Михайлович Палінчак (нар. 29 січня 1985, м. Ужгород, нині Україна) — український фотограф. Член Національної спілки фотохудожників України (2008), Української Фотографічної Альтернативи (2012). Син Михайла Палінчака.
Михайло Палінчак | |
---|---|
Михайло Михайлович Палінчак | |
Народився |
29 січня 1985 (37 років) Ужгород, Українська РСР, СРСР |
Громадянство | УРСР → Україна |
Національність | українець |
Відомий завдяки | фотограф |
Alma mater | Ужгородський національний університет |
Батько | Михайло |
Сайт | palinchak.com.ua/projects |
Життєпис
Михайло Палінчак народився 29 січня 1985 року в місті Ужгороді.
Фотографувати почав у 2007 році[1]. У 13 років тато подарував йому першу камеру, на якій він відзняв дві плівки[2].
Закінчив факультет міжнародних економічних відносин Ужгородського національного університету (бакалавр), магістратуру Київського Інституту Міжнародних відносин (2007)[3].
Працював головним консультантантом головного департаменту інформаційної політики Офісу Президента України[4].
Захоплення
Улюблені фотографи — Аарон Сіскінд, Алекс Уебб, Гаррі Груйєр, Георгій Пінхасов, Вільям Еглстон, Сол Ляйтер, Стівен Шор, Трент Парк, Йозеф Судек та книги — «Щоденник» Чака Паланіка; про фотографію «Camera Lucida» Ролана Барта[3].
Доробок
Учасник понад 60 колективно і особистих виставок в різних країнах світу, таких як: Україна, Нідерланди, Словенія, Сербія, Македонія, Англія, Польща, США, Грузія, Німеччина, Франція, Бельгія, Білорусь, Естонія.
Світлини публікувалися в журналі «Репортер». Після цього публікувався у «The New York Times», «The Washington Post», «The Guardian», «Le Monde» та «Deutsche Welle»[1].
Світлини використані, як ілюстрації
- у книгах зокрема:
- «Cвіт, який ми захищаємо» (2018)[5]
Фотографував Барака Обаму, Дональда Трампа, Ангелу Меркель, Папу Римського[1].
Ініціатор спільноти «Українська Вулична Фотографія»[6].
У 2020 році видав книгу «Anamnesis»[7].
Відзнаки
- переможець[6]
- 157-ї виставки Royal Photographic Society (UK, 2014),
- фотоконкурсу газети «День» (UA, 2016),
- всеукраїнського конкурсу «Фотограф року» у різних номінаціях.
Отримав золото за серію в категорії «Новини», золото за одиночне фото в категорії «Портрет» і срібло за серію в категорії «Портрет» на міжнародному конкурсі репортажної фотографії LifePressPhoto[8]
Примітки
- Михайло Палінчак: фотограф, який фіксує історію України // Varosh. — 2018. — 15 жовтня.
- Фотограф Петра Порошенка Михайло Палінчак // Новини Закарпаття. — 2017. — 21 лютого.
- Михайло Палінчак: у стріт-фотографії техніка – не головне // Varosh. — 2013. — 17 березня.
- Палінчак Михайло Михайлович // Декларації — 2017.
- Cвіт, який ми захищаємо. — Київ : huss, 2018. — 129 с.
- Майстер-класи на Odesa Photo Days // Photo Days.
- Михайло Палінчак. Книга // Фейсбук. — 2020. — 1 серпня.
- Ужгородський фотограф Михайло Палінчак отримав 2 золота та срібло на конкурсі LifePressPhoto (ФОТОРОБОТИ) // 03552. — 2019. — 23 червня.
Джерела
- Радченко, К. Кімнати перемовин. Фотопроєкт // Українська правда. — 2022. — 30 січня.
Посилання
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Україна від 90-х до сьогодні на фото Олександра Чекменьова і Михайла Палінчака: портрет українця на YouTube // UA:Перший. — 2021. — 24 серпня. |
- Особистий вебсайт
- Палінчак Михайло // ARTELECT