Пам'ятники Кам'янця-Подільського

У сучасному Кам'янці-Подільському, одному з найбагатших українських міст на історико-культурні пам'ятки як фортечного, сакрального, так і громадського зодчества (наприклад, найстаріша зі збережених ратуш в Україні), є чимало взірців міської скульптури, однак власне пам'яток монументальної скульптури і/або окремих меморіальних пам'яток-оформлених місць, тобто пам'ятників і пам'ятних знаків відносно небагато.

Кам'янець-подільські пам'ятники розташовані переважно в скверах (Васильєва, Танкістів, Руськофільварецьке кладовище на проспекті Грушевського), а також біля визначних пам'яток (Петропавлівський костел), культурних закладів (міський Будинок культури).

Найбільше у Кам'янці-Подільському дотепер радянських пам'ятників, що відносяться до подій ІІ Світової війни, революції 1917 року. Як і в усіх містах УРСР (і загалом СРСР) у Кам'янці-Подільському був свій центральний і доволі помпезний пам'ятник Леніну (1970; скульптори А. Білостоцький, Г. Кальченко, О. Супрун; архітектори Т. Довженко, І. Медведовський), але простояв він на майдані Відродження лише трохи більше 20 років. Спершу після серпневого путчу й проголошення незалежності України Кам'янець-Подільською міською радою було ухвалено рішення про знесення пам'ятника (29 серпня 1991 року), як такого, що усоблює символ радянської системи, а потому, майже за рік — 18 серпня 1992 року демонтовано й відправлено до КАТП-222808, де багатотонна скульптура зберігається як комунальна власність і дотепер. На початку 2002 року міськрада видала дозвіл місцевим комуністам на встановлення раніше демонтованого пам'ятника у сквері Васильєва, де у місті зосереджено найбільше пам'ятників радянської епохи, але цього допоки не було зроблено.

Серед пам'ятників, що були відкриті після проголошення Україною незалежості — погруддя Тарасові Шевченку (2000), пам'ятні знаки жертвам сталінських репресій, на честь кам'янчан, що загинули в Радянсько-Афганській війні, та оригінальний пам'ятник циганській кибитці. Також у цей період завдяки сприянню польської громади, католицтва були відкриті пам'ятник Папі Івану Павлу ІІ і пам'ятний знак Єжи Володийовському.

Останнім часом (кінець 2000-х років) спостерігається активність у висуненні ідей з відкриття нових пам'ятників у Кам'янці-Подільському. Так, майже вирішеним є питання щодо встановлення пам'ятника засновникам міста князям Коріатовичам[1], також подано пропозицію про вшанування у монументальному знаку Симона Петлюри[2].

Пам'ятники Кам'янця-Подільського:

Назва	Рік встановлення	Розташування	Фото	Короткі відомості
13 загиблим землякам-кам'янчанам	1999	у Молодіжному сквері (по вулиці кн. Коріатовичів, 3)		Пам'ятник на честь загиблих 13 воїнів-учасників Радянсько-Афганської війни (1979—89) було встановлено з нагоди 10-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану 1999 року. Автори пам'ятного знаку — кам'янецькі художники і скульптори Б. Негода, О. Янішевський, В. Лашко[3].
Воїнам-визволителям, пам'ятний знак		на території Руськофільварецького кладовища
Володийовському Єжи, пам'ятний знак		на території комплексу Петропавлівського костелу		Пам'ятний знак на честь національного героя Польщі, оборонця Кам'янця від турків Єжи Володийовського, що загинув під час облоги міста 1672 року встановлено коштом польської громади Кам'янця-Подільського.
Жертвам репресій, пам'ятний знак	1989	на території Руськофільварецького кладовища		Пам'ятний знак жертвам репресій було за великого зібрання народу відкрито 8 грудня 1989 року.
Івану Павлу ІІ	2007	на території парку Петропавлівського костелу		Повнофігурний пам'ятник Папі Івану Павлу II урочисто за участі католицькиї ієрархів бувло відкрито 29 червня 2007 року[4].
Полеглим захисникам і визволителям міста в часи Другої світової війни		у сквері Васильєва на вулиці Шевченка
Політичним в'язням німецько-фашистських таборів, пам'ятний знак		у сквері Васильєва на вулиці Шевченка
Синам пролетаріату, які загинули в боротьбі за Владу Рад, обеліск	1922	у сквері Васильєва на вулиці Шевченка		Це історично перший радянський пам'ятник, про що красномовно свідчить напис на мармуровій плиті чотиригранного обеліска: 1917 25.Х.1922.
Танкістам (Радянськийм танкістам)	1948	у сквері Танкістів		Пам'ятник радянським танкістам, що являє собою танк періоду ІІ Світової війни на достатньо високому прямокутному постаменті, було споруджено 1948 року. Автори — архітектори П. Масловський та Є. Чекирда[5].
Шевченкові Тарасу	2000	перед Кам'янець-Подільським міським Будинком культури (вул. Шевченка, буд. 20).		Пам'ятник-погруддя великому українському поету й мислителю Тарасу Григоровичу Шевченку був встановлений у 2000 році. Автор пам'ятника — відомий український хмельницький скульптор Богдан Мазур.
«Моїм землякам і мертвим, і живим, і ненародженим...», пам'ятний знак		на вулиці кн. Коріатовичів, 3а
«Циганська кибитка, пробита кулями», пам'ятний знак	2001	над каньйоном Смотрича		Пам'ятник «Циганська кибитка, пробита кулями» було встановлено у вересні 2001 під час проведення міжнародного фестивалю «Сім культур». Автор — відомий український архітектор Анатолій Ігнащенко. Пам'ятник добре проглядається з мосту Стрімка лань[6]. Первинно пам'ятник мав бути встановлений у Бабиному Яру в Києві на вшанування жертв фашистського геноциду ромів, однак рішення про це не було прийнято[7].
на могилі М. С. Смирнова, пам'ятник-обеліск		у скверику на Соборній вулиці		Пам'ятник-обеліск на могилі гвардії полковника М. С. Смирнова, який загинув під час визволення Кам'янця-Подільського від німецько-фашистських загарбників.
Туристу	2013	на площі Польський ринок поблизу Ратуші		Пам’ятник зроблений з чорного заліза та має висоту - 2,05 метри. Авторами скульптури є місцеві митці – скульптор Сергій Кляпетура та художник по металу Сергій Кліщ. [8].

• Кам'янець-Подільський. Туристичний путівник., Лв.: «Центр Європи», 2007
• Будзей О. Кам'янець-Подільський. Короткий топографічний словник на www.forest.ru/
• Кам'янець-Подільський // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с., стор. 541