Пам'ятник «Бронзовий солдат» у Таллінні

Бронзовий солдат (ест. Pronkssõdur) — монумент невідомому солдату (солдатам армії СРСР, що загинули під час Другої світової війни) у Таллінні.

Бронзовий солдат

«Бронзовий солдат» на Військовому цвинтарі
59°25′17″ пн. ш. 24°45′55″ сх. д.
Тип скульптура
Країна  Естонія
Розташування Таллінн
Архітектор Арнольд Алас
Скульптор Енн Роос
Матеріал бронза
Засновано 22 вересня 1947
Ідентифікатори й посилання
Пам'ятник «Бронзовий солдат» у Таллінні (Естонія)
 Пам'ятник «Бронзовий солдат» у Таллінні у Вікісховищі

Естонія визнала цей монумент символом сталінської окупації. Встановлений на колективному похованні радянських солдатів на пагорбі Тинісмяґі (ест. Tõnismägi) в центрі Таллінна 22 вересня 1947 року як «пам'ятник Воїну-визволителю». Демонтований 27 квітня 2007 р. і перенесений разом із частиною поховань на Військовий цвинтар, що викликало масові заворушення серед місцевих росіян.

Історія

Монумент був встановлений поряд із колективним похованням, в якому 14 квітня 1945 поміщені тіла 12 військовослужбовців армії СРСР. Вони вбиті під Таллінном під час Другої світової війни та раніше похованих у інших частинах міста[1].

Меморіальна композиція, роботи скульптора Енна Рооса та архітектора Арнольда Аласа, складалася з двометрової фігури солдата, що похилив голову, та стіни, на котрій були встановлені дошки з іменами загиблих, замінені дошками з написом «Полеглим у Другій світовій війні» естонською та російською мовами у 1994-му. 1964 року перед монументом запалено «Вічний вогонь», який погасили на початку 1990-х років.

З 1990-х років доля меморіалу та захоронень стала темою жорсткої дискусії.

У середині квітня 2007 року уряд Естонії ухвалив перенести меморіал з центра міста згідно з законом про військові поховання. Демонтаж скульптури та знесення меморіальної стіни викликали масові заворушення російськомовної молоді в Таллінні та інших містах Естонії. Реакція на знесення пам'ятника була критичною також в деяких інших країнах, а уряди Балтійських республік та ЄС висловили свою підтримку діям Естонії. Найбільш негативною і найкраще організованою була реакція на події в Естонії з боку Росії: група молодиків тримала декілька днів в облозі посольство Естонії в Москві і перешкоджали нормальній роботі посла, незважаючи на протести з Таллінна. Також державні комп'ютерні мережі та сайти уряду Естонії зазнали координованих атак хакерів. Прем'єр-міністр Естонії Андрус Ансіп назвав таку реакцію Росії «грубим та скоординованим втручанням Росії в справи естонської держави»[2]

Низка російських політиків, і зокрема мер Москви Лужков виступив з різкою критикою дій Естонії і закликав бойкотувати естонську продукцію[3]. В різних регіонах Росії низка торгових мереж відмовилася продавати естонські товари. В деяких регіонах України, зокрема в Криму, теж лунали заклики бойкотувати естонські продукти[4]. Мер Харкова Добкін пропонував уряду Естонії перенести пам'ятник до цього міста, але отримав відмову від Естонії[5].

Поховання

1 травня 2007 на Тинісмяґі були завершені розкопки та ексгумація залишків похованих. Було знайдено 12 поховань.

30 квітня фігура Бронзового солдата була встановлена на Військовому цвинтарі в Таллінні на вулиці Фільтрі, приблизно за 2 км від початкового місця.[6].

8 травня 2007 року Бронзовий солдат був відкритий на новому місці під час офіційної церемонії, в якій брали участь прем'єр-міністр та інші відомі особи країни[7].

3 липня 2007 завершилася церемонія перепоховання останків радянських солдатів, які раніше спочивали в братській могилі на пагорбі Тинісмяґі. Було поховано 8 трун із останками радянських солдатів[8].

Вихідці з України у похованнях

Провадження українського омбудсмана, засвідчило, що двоє з 12 військових, похованих біля пам'ятника Бронзовому солдату, народилися в Україні. Це старшина медичної служби Олена Михайлівна Варшавська та гвардії старший сержант Степан Іларіонович Хапікало. Обоє вони — полтавці. Родичі обох військовослужбовців висловилися за перепоховання Олени Варшавської та Степана Хапікала на Алеї Героїв центрального цвинтаря Полтави[9].

Виноски
  1. http://www.regnum.ru/news/797834.html
  2. Росіяни не захотіли зустрітися з арештованими в Естонії учасниками безладь Архівовано 6 травня 2007 у Wayback Machine. Кореспондент. Net:
  3. Лужков пропонує бойкотувати «фашистське обличчя» Естонії. Про Хімки — ні слова. Архів оригіналу за 7 травня 2007. Процитовано 8 травня 2007.
  4. У Криму закликають бойкотувати естонські шпроти. Архів оригіналу за 6 травня 2007. Процитовано 8 травня 2007.
  5. Естонія не має наміру віддавати Бронзового солдата мерові Харкова Добкіну. Архів оригіналу за 4 травня 2007. Процитовано 8 травня 2007.
  6. «Бронзовий солдат відкритий на Військовому цвинтарі» Postimees 30.04.2007 (рос.). Архів оригіналу за 19.05.2007. Процитовано 08.05.2007.
  7. https://archive.is/20120709080827/gazeta.ru/social/estonia/ Естонія відкрила Бронзового солдата(рос.)
  8. http://ua.korrespondent.net/main/78411/ Архівовано 5 липня 2007 у Wayback Machine. У Таллінні перепоховали останки солдатів із Тинісмяґі
  9. З'ясовано посмертну долю уродженців Полтавщини, які були поховані під монументом у Таллінні. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 2 червня 2007.

Джерела

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.