Панагія (богослужбове облачення)

Панагія (грец. παναγία «пресвята») — невеликий образ Богоматері (рідше Спасителя, Трійці, святих, розп'яття, біблійних сцен), найчастіше округлої форми, який носять архієреї на грудях. Право носіння другої панагії — привілей предстоятелів помісних церков[1], а також присвоюється як нагорода за особливі заслуги.

Панагія «Богоматір Знамення», Росія, Москва, 1899.

Право на носіння панагії також мають ігумени монастирів на Афоні[2].

Історія і значення

Спочатку панагією називали частину з просфори, вилучену на проскомидії в честь Божої Матері. Її в особливій скриньці (панагіарі) особливим способом («чин піднесення Панагії» є в Часослові, а також у Типиконі) переносили в монастирях у трапезну. Там з'їдали одну її частину перед прийняттям трапезної їжі, іншу — по закінченні трапези.

Згодом назва від панагії перейшла до скриньки, в якій її переносили, і її стали називати панагіарою. Згодом панагією почали називати нагрудний знак архієреїв і деяких архімандритів ставропігійних монастирів. Спершу панагія мала вигляд скриньки або енколпіона, на одному боці якого було зображення Спасителя або Святої Трійці, на іншому Божої Матері. Всередину скриньки вкладали іноді частинки мощей. Перша згадка про енколпіон як обов'язкову приналежність єпископа, яка дається йому при посвяті після літургії, міститься у творах блаженного Симеона, архієпископа Солунського (XV століття).

Згодом мощі святих перестали бути обов'язковою приналежністю панагій. Панагія втратила вигляд ковчежця і нині має вигляд невеликої круглої ікони Божої Матері, яку носять на грудях як знак архієрейського достоїнства.

Єпископу, за словами протоієрея Григорія Дяченка, слугує таке зображення «нагадуванням його обов'язку носити в серці своєму Господа Ісуса і покладати надії свої на заступництво Пречистої Матері Його».

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.