Панаїс Цалдаріс

Панаїс Цалдаріс (грец. Παναγής Τσαλδάρης; 1868 — 12 травня 1936) — грецький політик-республіканець, двічі займав пост глави грецького уряду.

Панаїс Цалдаріс
грец. Παναγής Τσαλδάρης
Панаїс Цалдаріс
Прапор
 Прем'єр-міністр Греції
3 листопада 1932 — 16 січня 1933 року
Попередник: Елефтеріос Венізелос
Наступник: Елефтеріос Венізелос
10 березня 1933 — 10 жовтня 1935 року
Попередник: Александрос Отонеос
Наступник: Георгіос Кондиліс
 
Народження: 5 (17) березня 1868
Коринф
Смерть: 17 травня 1936(1936-05-17)[1] (68 років)
Афіни, Греція
Поховання: Перше афінське кладовище
Країна: Греція
Освіта: Афінський національний університет імені Каподистрії (1889), Геттінгенський університет, Гумбольдтський університет Берліна, Лейпцизький університет і Паризький університет
Партія: Народна партія
Рід: Q16327996?
Шлюб: Lina Tsaldarid
Автограф:

 Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Вивчав право в Афінському університеті, потім — у Берліні та Парижі. Був адвокатом, з 1910 року й до самої своєї смерті був членом грецького Парламенту.

На початку 1930-их років Цалдаріс, зрештою, прийняв республіканський устрій[2]. Очолюючи Народну партію, на виборах у вересні 1932 року переміг Венізелоса, що стало початком кінця політичної кар'єри останнього.[2] Міністром внутрішніх справ у кабінеті Цалдаріса став майбутній диктатор Іоанніс Метаксас.[2]

У січні 1933 під тиском генерала Ніколаоса Пластіраса новим прем'єр-міністром став той-таки Венізелос. На березень було призначено нові вибори, які, однак, Венізелос програв.[2] Остерігаючись, що Цалдаріс може відновити монархію, Пластірас здійснив державний переворот.[2] Венізелос підтримав новий автократичний режим, однак програв і нові вибори, призначені на кінець 1933 року.[2]

Наміри Пластіраса зазнали краху, й Цалдаріс знову був призначений главою уряду. Він, однак, проявив себе нерішучим і слабким політиком,[3] неспроможним упоратись із тиском як з боку республіканців, так і монархістів.[3]

У березні 1935 Цалдаріс зіткнувся зі спробою нового державного перевороту, який намагались здійснити офіцери — прибічники Венізелоса. Путч придушив новий лідер монархістів генерал Георгіос Кондиліс.[3] У червні монархісти, серед яких був і Метаксас, сформували Монархічний союз і зажадали від Цалдаріса відновлення монархії.[3]

У жовтні того ж року монархісти здійснили новий переворот, і главою тимчасового уряду став Кондиліс.[4] Король, який повернувся до країни, амністував республіканців. Цалдаріс підтримав таку ініціативу, а Кондиліс, невдоволений рішенням короля, вийшов у відставку.[4]

Цалдарі помер 12 травня 1936 року. Його смерть та смерть низки інших видатних політиків сприяли проголошенню диктатури Метаксаса в серпні того ж року.[5]

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Vatikiotis (1998), стор. 140
  3. Vatikiotis (1998), стор. 142
  4. Vatikiotis (1998), стор. 143
  5. Vatikiotis (1998), стор. 151

Література
  • Кліадакіс. Політичне й дипломатичне підґрунтя диктатури Метаксаса. 1979. Стор. 117–138.
  • Vatikiotis. Popular autocracy in Greece, 1936-41: a political biography of general Ioannis Metaxas. 1998. isbn 9780714644455. стор. 223.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.