Монархізм

Монархічні організації існують в багатьох державах світу.

Найбільшим об'єднанням монархістів у світі є Міжнародна монархічна конференція. Станом на 11 січня 2010 року, ММК об'єднувала 67 монархічних організацій та ЗМІ з 31 країни світу[1]. Президентом ММК є Крішна Прасад Сігдель (Непал), генеральним секретарем ММК — Сильван Руссільон (Франція). Також існують Міжнародна монархічна ліга і Товариство об'єднаних роялістів.

У деяких республіканських країнах монархісти активно беруть участь в політичній боротьбі. Наприклад, у Болгарії Національний рух за стабільність і підйом (колишній Національний рух «Симеон II») входить до числа провідних партій країни і деякий час навіть була правлячою партією. У Чехії існує Монархічна партія Чехії і Моравії, серед членів якої є декілька глав муніципалітетів і депутати ряду муніципальних зборів. Відома своєю діяльністю британська партія Тор.

Карта чинних монархів Європи яких налічується – 12: 7 королівств (Бельгія, Велика Британія, Данія, Іспанія, Нідерланди, Норвегія, Швеція), 3 князівства (Андорра, Ліхтенштейн, Монако), велике герцогство Люксембург, місто-держава Ватикан (форма правління – абсолютна теократична виборна монархія).

Український монархізм насамперед представлений Гетьманським рухом України та Теорією українського консерватизму (також Теорія українського монархізму), розробленою В'ячеславом Липинським (сам Липинський називав цю теорію «українським гетьманським націоналізмом») .

Гетьманський рух — це громадсько-політична організація прихильників Гетьмана Павла Скоропадського, що активно діяла у першій половині ХХ століття в Україні та за її межами, й ідеологічно ґрунтувалася на монархічній теорії В. Липинського.

В українській діаспорі Північної Америки існує Союз Гетьманців Державників у Північній Америці. Ця монархічна організація українців США та Канади також підтримувала ідею української гетьманської держави зі Павлом Скоропадським на чолі.

Після відновлення незалежності України діячі гетьманського руху розробили проєкт державного устрою України під назвою Українська Трудова Дідична (тобто спадкова) Монархія. Ідея базувалася на теоретичному вченні В.Липинського та була уніфікована у документі під назвою «Конституційні основи Української Держави в світлі програмових засад Гетьманського руху», що, по суті, став проєктом конституції майбутньої монархічної української держави.

Також у сучасній Україні є два підходи українського монархізму. Перший підхід передбачає відновлення Гетьманства і фактично є повторенням ідей Липинського і Скоропадського. Другий підхід передбачає відновлення української монархії за рахунок запрошення на престол України представників Династії Габсбургів-Лотарингських, які уже мають титул «Король Галичини і Володимирії».

• Андрій Квятковський. Сучасний український монархізм. // «Поступ» (Львів), 21.03.2003
• Монархисты // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

• Український Традиціоналістичний клуб