Пантерій Склір
Пантерій Склір (бл. 900 — після 945) — державний та військовий діяч Візантійської імперії.
| Пантерій Склір | |
|---|---|
| Народився | бл. 900 |
| Помер | після 945 |
| Підданство | Візантійська імперія |
| Національність | вірменин |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Титул | патрикій |
| Посада | домместік схол |
| Рід | Скліри |
| Батько | Никита Склір |
| У шлюбі з | Грегорія |
| Діти | 2 сини і 2 доньки |
Життєпис
Походив з провінційного знатного роду Склірів. Син Никити Скліра, військовика та патрикія. Висловлюється думка, що матір'ю Пантерія була сестра імператора Василя I. Народився близько 900 року.
Розпочав кар'єру у 920 році за імператора Романа I Лакапена, якого підтримала родина Склірів, оскільки мала з останнім родинні зв'язки. Десь в цей час оженився на представниці Македонської династії. Невдовзі призначено стратегом феми Ліканд, що розташовувалася в Месопотамії — на кордоні Візантійської імперії та Багдадаського халіфату. Тут Пантерій Склір відповідав за захист меж імперії від нападів загонів емірів Мосула.
У 930-х роках призначається керівником феми Фракісіон (з центром в Ефесі). В завдання Скліра входила допомога флоту в захисті островів Егейського моря від арабських піратів з Криту. У 944 році імператор Роман I відсторонив від посади доместіка схол Сходу Іоанна Куркуаса, замість якого призначив Пантерія Скліра. Водночас той отримав титул патрикія (другий вищий після магістра). Незабаром Склір зазнав поразки від Сайф аль-даули при спроби захопити Алеппо.
Того ж року імператора Романа I було повалено власними синами, яких в свою чергу відсторонив від влади Барда Фока Старший. У 945 році Пантерія Скліра як прихильника Лакапінів імператор Костянтин VII відсторонив від будь-яких посад. Склір мешкав у Константинополі та своїх маєтках, не беручи участі в державних справах. Дата смерті невідома.
Родина
Дружина — Грегорія, донька Барди, який в свою чергу був братом імператора Василя I.
Діти:
- Барда (925—991), доместік схол Сходу
- Костянтин (935—989/991), патрикій
- Марія (930—963), дружина Іоанна Куркуаса
- донька, дружина Андоніка Дуки-Ліда
Джерела
- Theophanes Continuatus, Chronographia. Bonn, 1838 — s. 428
- Werner Seibt: Die Skleroi. Eine Prosographisch-Sigillographische Studie. Wien 1976.
- Christian Settipani: Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs. Les princes Caucasiens et l´empire du VIe au IXe siècle. De Boccard, Paris 2006, ISBN 978-2-7018-0226-8.