Панцерники класу «Монарх»
Панцерники класу «Монарх» — належали до панцерників берегової оборони Австро-угорського ВМФ.
| Панцерники класу «Монарх» | ||
|---|---|---|
%252C_Modell.jpg.webp) | ||
| Макет панцерника "Будапешт" | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Панцерник оборони узбережжя | |
| Держава прапора |  | |
| Належність | Ц.к. військово-морські сили Австро-Угорщини (KuK Kriegsmarine) | |
| Корабельня | Пула ("Монарх"), решта Stabilimento Tecnico Triestino Трієст | |
| Закладено | "Відень" 16 лютого 1893, | |
| Спущено на воду | "Будапешт" 27 квітня 1894, "Монарх" 9 травня 1895, "Відень" 7 липня 1895, | |
| Введено в експлуатацію | "Відень" 13 травня 1897 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 5,878 т | |
| Довжина | 99.22 м | |
| Ширина | 17 м | |
| Осадка | 6,6 м | |
| Бронювання | Гарвеївськая сталь
Борт 270 мм Цитадель Палуба 60 мм Башти 280 мм Каземати 220 мм Командирська рубка 220 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 12 котлів Беллевілля, 4-циліндрова парова машина потрійного розширення | |
| Потужність | 5880 кВт | |
| Швидкість | 15.5 вузлів ("Монарх", "Відень"), 17,5 вузлів ("Будапешт") | |
| Автономність плавання | 4100 км | |
| Екіпаж | 469 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | • 4 × 240 мм
• 6 × 150 мм • 10 × 47 мм • 4 × 47 мм • 1 × 8 мм | |
| Торпедно-мінне озброєння | 4 торпедні апарати | |
Історія
Наприкінці XIX ст. було побудовано три панцерники цього класу — «Монарх», «Відень», «Будапешт». Вони відносились до V Дивізіону флоту. «Відень» брав участь у святкуванні діамантовою ювілею королеви Вікторії (1897), у блокаді острова Крит в час Греко-турецької війни. Досвід виготовлення, експлуатації панцерників використали при проектуванні панцерників класу «Габсбург».
Панцерники майже не брали участі у Першій світовій війні. Їх залучали до обстрілу узбережжя Італії. Панцерники охороняли Которську затоку, Трієст. Панцерник «Відень» було потоплено двома торпедами італійського торпедного катера 10 грудня 1917 року. Два інші панцерники були передані Великій Британії 1919 після завершення війни і наступного року продані Італії для порізки на металобрухт.
Посилання
Джерела
- Sokol, Anthony (1968). The Imperial and Royal Austro-Hungarian Navy. Annapolis: United States Naval Institute.
- Sondhaus, Lawrence (1994). The Naval Policy of Austria-Hungary, 1867—1918. West Lafayette, Indiana: Purdue University Press. ISBN 978-1-55753-034-9.