Паньківський Степан
Паньківський Степан-Іван (6 липня 1899, Львів, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина — березень 1919, між с. Родатичі та с. Вовчухи, ЗОУНР, Українська Народна Республіка (сучасне місцезнаходження сіл Городоцький р-н Львівської обл., Україна)) — український військовик. Вояк Легіону Українських Січових Стрільців, який під час Листопадового чину у Львові 1 листопада 1918 року з групою стрільців УСС встановив на міській ратуші синьо-жовтий український прапор, що означало проголошення Української держави — пізніше ЗУНР — на землях Східної Галичини та Буковини. Згодом вояк Української Галицької армії.[1]
| Степан-Іван Паньківський | |
|---|---|
 | |
| Народження |
6 липня 1899 м. Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Смерть |
березень 1919 (19 років) між с. Родатичі та с. Вовчухи, ЗОУНР, Українська Народна Республіка |
| Країна |
 ЗУНР |
| Приналежність |
 УСС,  УГА |
| Звання |
 Вістун (капрал),поручник УГА |
| Війни / битви | Листопадовий чин |
| Відносини |
Батько Паньківський Кость (стар.), мати Осипа Федак (Паньківська), брат Паньківський Кость (мол.), дядько Паньківський Северин |
Життєпис
Народився у Львові 6 липня 1899 року. Член Пласту на Філії Академічної гімназії у Львові. Член таємної «Драгоманівської організації молодіжі». Після закінчення гімназії (1917 р.) вступив до Леґіону Українських січових стрільців (УСС), вістун. Навчався у Львівській політехніці.[1] Під час Листопадового чину сотник Дмитро Вітовський вручив вістуну УСС Степану Паньківському (з ним були також стрілець Лев Ґец, підхорунжий Зенон Русин, учень гімназії Микола Коник і стрілець Микола Пачовський[2][3]) український національний прапор, який пошила дружина директора «Народної Торгівлі» Марія Лазорко і принесла до штабу Центрального Військового Комітету, і дав наказ закріпити його на шпилі міської ратуші, який було виконано.[4] Згодом стає поручником в УГА. У березні 1919 році між с. Родатичі та с. Вовчухи (сучасне місцезнаходження сіл Городоцький р-н Львівської области, Україна) загинув у бою з поляками — знайдений убитим на залізничному насипі.[1]
Родина
- Батько: Паньківський Кость (старший) — член-засновник наукового Товариства ім. Т. Шевченка.[5]
- Мати: Осипа з Федаків доводилася рідною сестрою Степанові Федаку, який був головою знаної у Львові родини, тестем полковників Євгена Коновальця й Андрія Мельника.[5]
- Брат: Паньківський Кость (молодший) — голова уряду УНР в екзилі.[5]
- Стрийко: Северин Паньківський — український актор.
Вшанування пам'яти
- На честь Степана Паньківського названо вулицю у Львові.
- Зображений на постаменті пам'ятника Героям Листопадового чину у Львові.
Примітки
- Ребрик, Андрій (6 липня 2017). Паньківський Степан-Іван, герой Листопадового чину. Історія Пласту (укр.). Процитовано 1 листопада 2020.
- https://web.archive.org/web/20181105163957/http://zunr100.in.ua/concept/lystopadovyy-chyn-1918-r-u-lvovi-oleg-pavlyshyn
- Гуцал П. Пачовський Микола Ярославович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 448—449. — ISBN 978-966-528-318-8.
- До 95-ї річниці ЗУНР: Подвиг Степана Паньківського
- https://web.archive.org/web/20181105153156/http://100krokiv.info/2013/09/heroj-lystopadovoho-chynu/