Паоло Ванолі

Народився 12 серпня 1972 року в місті Варезе. Вихованець юнацьких команд місцевого однойменного клубу.

У дорослому футболі починав виступами за нижчолігові «Беллінцаго» і «Корсіко», а 1993 року став гравцем Серії B «Венеції».

За два роки перейшов до іншого представника Серії В, «Верони», у складі якої у першому ж сезоні підвищився в класі до найвищого італійського дивізіону. Провівши там сезон 1996/97, веронська команда повернулася до другого дивізіону, де Ванолі провів ще один сезон.

Згодом протягом 1998—2003 років знову грав у Серії A, провівши по два сезони за «Парму», з якою 1999 року став володарем Кубка УЄФА, і за «Фіорентину», а також один сезон у «Болоньї».

З літа 2003 року півтора роки грав у Шотландії за «Рейнджерс», після чого на півроку повертався на батьківщину, де захищав кольори «Віченци» у Серії B.

Завершував ігрову кар'єру в Греції, де грав за «Акратітос» протягом 2005—2006 років.

1999 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії товариською грою проти бельгійців, в якій став автором єдиного гола своєї команди. Свою другу і останню гру за збірну провів 2000 року.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 2007 року, очоливши тренерський штаб команди «Домельяра».

2010 року увійшов у статусі асистента головного тренера до тренерського штабу юнацької збірної Італії U-16. До 2016 року працював на різних тренерських посадах з юнацькими збірними командами Італії, а протягом 2016—2017 років був помічником Джамп'єро Вентури у тренерському штабі головної збірної Італії.

2017 року припинив восьмирічну співпрацю з Італійською федерацією футболу і прийняв пропозицію стати асистентом Антоніо Конте у тренерському штабі лондонського «Челсі».

За два роки разом з Конте повернувся на батьківщину, увійшовши до очолюваного останнім тренерського штабу «Інтернаціонале», в якому працював до 2021 року.

17 грудня 2021 року був призначений головним тренером московського «Спартака»[1].