Папуга-віхтьохвіст
Папуга-віхтьохвіст[4] (Prioniturus) — рід папугоподібних птахів родини Psittaculidae. Представники цього роду мешкають на Філіппінах та в Індонезії[5].
? Папуга-віхтьохвіст | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Папуга-віхтьохвіст синьоголовий (Prioniturus discurus) | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Види | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Discosurus Bonaparte, 1854[2] Urodiscus Bonaparte, 1854[3] | ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Опис
Папуги-віхтьохвости — це папуги середнього розміру, довжина яких становить 27-37 см, а вага 86-176 г. Їхнє забарвлення переважно зелене, самці деяких видів мають на тімені червону пляму. Частині видів притаманний яскраво виражений статевий диморфізм, у частини видів він слабо виражений. На верхній частині відносно міцного дзьоба є невелика виїмка, восковиця густо покрита пір'ям. Хвіст короткий, квадратний. Характерною ознакою папуг-віхтьохвостів є видовжені центральні стернові пера, які на кінці закінчуються віхтєм. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самичок або дещо тьмяніше; видовжені стернові пера у молодих птахів відсутні[6].
Види
Виділяють десять видів:[7]
- Папуга-віхтьохвіст буруйський (Prioniturus mada)
- Папуга-віхтьохвіст сулавеський (Prioniturus platurus)
- Папуга-віхтьохвіст мінданайський (Prioniturus waterstradti)
- Папуга-віхтьохвіст лусонський (Prioniturus montanus)
- Папуга-віхтьохвіст палаванський (Prioniturus platenae)
- Папуга-віхтьохвіст міндорський (Prioniturus mindorensis)[8][9]
- Папуга-віхтьохвіст сулуйський (Prioniturus verticalis)
- Папуга-віхтьохвіст великий (Prioniturus flavicans)
- Папуга-віхтьохвіст зелений (Prioniturus luconensis)
- Папуга-віхтьохвіст синьоголовий (Prioniturus discurus)
Етимологія
Наукова назва роду Prioniturus походить від сполучення слів дав.-гр. πριων — дзьоб і ουρα — хвіст.[10]
Примітки
- J.G. Wagler. Conspectus systematicus generum et specierum ex ordine Psittacorum, adjectis generum characteribus. „Abhandlungen der Mathematisch-Physicalischen Klasse der Königlich Bayerischen Akademie der Wissenschaften”. 1, s. 490, 1832.
- Ch.L. Bonaparte. Conspectus systematis ornithologiæ. „Annales des Sciences Naturelles, Zoologie”. Quatrième série. 1, s. 109, 1854.
- Ch.L. Bonaparte. Tableau des Perroquets. „Revue et Magasin de Zoologie pure et appliquée”. 2e Série. 6, s. 155, 1854.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- S.M. Billerman: Old World Parrots (Psittaculidae), version 1.0. W: S.M. Billerman, B.K. Keeney, P.G. Rodewald & T.S. Schulenberg (red.): Birds of the World. Ithaca, NY: Cornell Lab of Ornithology, 2020. DOI:10.2173/bow.psitta4.01. [dostęp 2020-10-21]. '
(необхідна підписка) - Forshaw, Joseph M.; Cooper, William T. (1981). Parrots of the World (вид. corrected second). David & Charles, Newton Abbot, London. ISBN 0-7153-7698-5.
- Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 січня 2022.
- Prioniturus mindorensis у базі Avibase.
- M. Schweizer, M. Güntert, S.T. Hertwig. Phylogeny and biogeography of the parrot genus Prioniturus (Aves: Psittaciformes). „Journal of Zoological Systematics and Evolutionary Research”. 50 (2), ss. 145–156, 2012. doi:10.1111/j.1439-0469.2012.00654.x.
- Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 316. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела
- Forshaw, Joseph M. (2006). Parrots of the World; an Identification Guide. Illustrated by Frank Knight. Princeton University Press. ISBN 0-691-09251-6.