Парамонов Олексій Олександрович

Олексій Олександрович Парамонов (рос. Алексей Александрович Парамонов; нар. 21 лютого 1925, Боровськ, Малоярославецький повіт, Калузька губернія, РРФСР — пом. 24 серпня 2018, Москва, Росія) — радянський футболіст (універсал) та хокеїст з м'ячем (захисник).

Олексій Парамонов
Олексій Парамонов
Особисті дані
Повне ім'я Олексій Олександрович Парамонов
Народження 21 лютого 1925(1925-02-21)
  Боровськ, Малоярославецький повіт,
Калузька губернія, РРФСР
Смерть 24 серпня 2018(2018-08-24) (93 роки)
  Москва, Росія
Поховання Ваганьковське кладовище
Зріст 176 см
Вага 72 кг
Громадянство  СРСР
 Росія
Позиція нападник,
півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
«Будівельник» (Москва)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1944—1946 «Будівельник» (Москва) ?(?)
1946—1947 ВПС (М) 9(2)
1947—1959 «Спартак» (М) 264(63)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1954—1957  СРСР 13 (0)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
1965—1967
1976—1977		 «Етуаль дю Сахель»
«Етуаль дю Сахель»
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Заслужений майстер спорту СРСР (1953), заслужений тренер РРФСР (1980), заслужений працівник фізичної культури Української РСР (1985), академік Академії проблем безпеки оборони й правопорядку (2006).

Життєпис

Народився в місті Боровськ Московської (нині Калузької) області в багатодітній родині. У 1927 році сім'я переїжджає до Москви.

Спортивну долю Олексія в значній мірі визначила вчителька фізкультури 430-ї школи м Москви, угледівши в ньому неабиякі фізичні та спортивні задатки. Напередодні Німецько-радянської війни 1941-1945 років повинен був відбутися його дебют в столичній команді «Старт», але свято футболу співпало з днем початку війни — 22 червня 1941 року.

У роки війни працював на заводі деревообробних верстатів, який випускав міномети, і на заводі № 706 Міністерства морського флоту, де пропрацював до кінця війни, досягнувши найвищого шостого розряду слюсаря-лекальника.

Футбольна кар'єра розпочалася в команді «Будівельник», але незабаром за рекомендацією викладача Малаховського обласного технікуму фізичної культури, в який він вступив 1945 року, Г. І. Мезінова, родичкою по дружині з Анатолієм Володимировичем Тарасовим, відомим футбольним, а в подальшому хокейним тренером, запрошений в футбольну команду ВПС (Військово-повітряних Сил). У цей період команду опікав генерал В. І. Сталін. Але незабаром через конфлікт з останнім, А. В. Тарасов, а разом з ним й Олексій покинули команду. Олексій Олександрович вважає А. В. Тарасова своїм першим тренером.

За рекомендацією Миколи Озерова був прийнятий в «Спартак», в якому грав з 15 вересня 1947 року й до 1960 року. У цей період одночасно навчався в Московському педагогічному інституті імені Н. К. Крупської, який закінчив у травні 1960 року за фахом викладача фізичного виховання.

З 1 червня 1960 року працював на різних посадах в Управлінні футболу, в подальшому Федерації футболу, куди запрошений Андрієм Петровичем Старостіним. Згодом — голова Комітету ветеранів РФС.

Парамонов та його дружина Юлія Василівна жили в шлюбі з 1950 року, мали дочку. Обидва володіли французькою мовою. У 2016 році Юлія Парамонова померла[1].

Парамонов помер 24 серпня 2018 року на 94-му році життя. Похований 27 серпня 2018 року поряд з дружиною на Ваганьковському кладовищі.

Суспільна діяльність
  • Відповідальний секретар Федерації футболу (1981-1991).
  • Член комітету УЄФА з проведення єврокубків (1983-1990).
  • Член комітету УЄФА з футзалу (1991-1994).
  • Відповідальний секретар Ради президентів федерацій футболу країн СНД (1993-2002).
  • Заступник голови Комітету ветеранів РФС з 1992 року, голова — з 1996 року.
  • Радник Президента РФС (1997-2005).

Досягнення
Командні

Як гравець
«Спартак»
«Спартак» (Хокейний клуб)
збірна СРСР
збірна Москви

Як тренера
«Етуаль дю Сахель»
Особисті

Нагороди

Державні

Спортивні
  • Кавалер Олімпійського ордена МОК 2001 року
  • Кавалер Діамантового ордену УЄФА «За заслуги» 2001 року
  • Орден «Спартака» 2005 року
  • Національна спортивна премія «Слава» в номінації «Легенда» 2006 рік
  • Орден ФІФА «За заслуги» 2006 рік

Публікації
  • Парамонов А. А. Игра полузащитника. — два издания 1964 г и 1967 г.

Література
  • Горанский И. В. Алексей Парамонов; Футбол — моя судьба. — 2005 г.

Посилання

Примітки
  1. "В вагон зашёл старикашка с ведром самогона: «Где тут спартачи?!» (рос.)
  2. Указ Президента РФ от 6 декабря 1999 г. № 1602
  3. Указ Президента РФ от 18 мая 2005 г. № 554
  4. Указ Президента РФ от 19 апреля 1995 г. № 384

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.