Параміотонія вроджена

Вроджена параміотонія, також відома як вроджена параміотонія фон Ейленберга чи просто хвороба Ейленберга,[1] це рідкісний вроджений аутосомний домінантний нервово-м'язовий розлад, який характеризується "парадоксальною" міотонією.[2] Цей тип міотонії названо парадоксальним тому, що параміотонія погіршується при фізичних вправах тоді як симптоми класичної міотонії, які спостерігаються при вродженій міотонії, можна полегшити вправами.  Вроджена параміотонія також вирізняється тим, що вона може бути спричинена низькою температурою. Хоча це й більш типово для періодичних паралічів, але й пацієнти з вродженою параміотонією можуть страждати від паралічів, спричинених коливанням рівню калію в організмі. Вроджена параміотонія зазвичай проявляється в перші десять років життя і має стовідсоткову пенетрантність. Пацієнти з цією хворобою зазвичай стражають від міотонії обличчя чи верхніх кінцівок. Нижні кінцівки як правило уражуються менше. В той час як деякі інші схожі захворювання приводять до атрофії м'язів, при вродженій міотонії цього зазвичай не відбувається. Ця хвороба може також виражатись як гіперкаліємічний періодичний параліч, тому наразі точиться дискусія чи взагалі можна вважати, що це два різні захворювання.[3]

Симптоми та ознаки

Пацієнти зазвичай скаржаться на застиглість м'язів, яка може перейти в слабкість цілої м'язової групи. На відміну від вродженої міотонії цю застиглість не можна полегшити вправами, "розходити". Симптоми погіршуються від знаходженням в холодному середовищі, а інколи і спричиняються ним. Наприклад, деякі пацієнти повідомляли, що поїдання морозива приводить до того, що їм зводить горло. Для інших пацієнтів фізичні вправи раз за разом викликають міотонію чи слабкість. Типовими прикладами таких вправ можуть бути присідання або повторні стискання кулаків. Деякі пацієнти зазначають, що певна їжа також може спровокувати напад вродженої параміотонії. В окремих випадках повідомлялось, що морква або кавуни можуть спричинити такі симптоми. Канонічне означення цієї хвороби виключає постійну слабкість при визначенні цього захворювання. Але на практиці в медичній літературі цього правила не притримуються з належною строгістю.[джерело?]

Патофізіологія

Вроджена параміотонія (разом з гіпєркаліємічним періодичним паралічем та калій-чутливою міотонією) з'являється через мутації в натрієвому каналі SCN4A. Фенотипи пацієнтів з такими мутаціями наведено в Таблиці 1. Ці мутації впливають на швидку інактивацію натрієвого каналу кодованого цим протеїном. Також є вказівки на те, що деякі мутації призводять до перемінних активації та деактивації. В результаті таких змін в кінетиці каналу з'являється продовжений струм, який є спрямованим всередину (деполяризуючим) і йде слідом за збудженням м'язу. Також з'являється "віконний струм" через зміну в чутливості до вольтажу в кінетиці каналу. Ці фактори призводять до загального підвищення клітинної збуджуваності, як показано на малюнку 1.

Малюнок 1. Теоретична симуляція м'язового мембранного потенціалу у відповідь на 150 ms деполяризуючого імпульсу в −45 pA. (A) Нормальний м'яз виробляє тільки один потенціал дії у відповідь на такий стимул. Це відбувається через інактивацію натрієвих каналів, що перешкоджає подальшу їх активність навіть під час деполяризації. (Б) На відміну від цього, міотонічні м'язи є надзбуджуваними і можуть виробляти потенціали дії на протязи всього стимулюючого імпульсу. Цю модель адаптовано з Cannon, 1993.[4]

Проведено одне дослідження великої кількості пацієнтів з вродженою параміотонією. Згідно цього дослідження з 26 споріднених осіб 17 (71%) мали мутацію гена SCN4A, а 6 (29%) не мали відомої мутації. Невеликі різниці між цими двома групами полягають в тому, що в пацієнтів без відомої мутації напади хвороби бувають спричинені менше холодом і більше голодом, в них набагато частіше нормальні результати біопсії м'язів і менші показники зменшення складених потенціалів дії м'язів порівняно до пацієнтів з мутаціями.[5]  

Таблиця 1. Перелік мутацій, які зустрічаються в пацієнтів, в яких діагностовано вроджену параміотонію, та фенотипів, що утворюються внаслідок цих мутацій
Мутація Регіон Міотонія Слабкість Посилання
Холод Вправи/

Активність

 Калій Холод Вправи/
Активність 		Калій
R672C D2S4 ? ? ? ? ? ? [5]
I693T D2S4-S5 НІ ? ? ТАК ТАК ТАК [6]
T704M* D2S5 ТАК ? ? ТАК ТАК ТАК [7],[8],[9],[10]
S804F** D2S6 ТАК ТАК ТАК ? ТАК НІ [11]
A1152D D3S4-S5 ТАК ? ? ? ? ? [12]
A1156T* D3S4-S5 ТАК ? ? ? ТАК ? [3],[11]
V1293I D3S4 ТАК ТАК НІ ? ? НІ
G1306V** D3-4 ТАК ТАК ТАК ? ? ТАК [13],[14]
T1313A D3-4 ТАК ТАК НІ ТАК ТАК НІ [15]
T1313M D3-4 ТАК ТАК НІ ТАК ТАК**** НІ [13],[16]
M1360V* D4S1 ? ? ? ТАК ТАК ? [17]
M1370V* D4S1 ТАК ТАК НІ НІ НІ ТАК [18]
L1433R D4S3 ТАК ТАК ТАК ? ТАК***** НІ [16]
R1448C D4S4 ТАК ТАК НІ НІ ТАК НІ [6],[10],[19],[20]
R1448H D4S4 ТАК ТАК ТАК ТАК ТАК ? [10],[16],[19],[20]
R1448P D4S4 ТАК ТАК ? ТАК ? НІ [21]
R1448S D4S4 ТАК ТАК НІ ? ТАК НІ [22]
R1456E D4S4 ТАК ТАК НІ НІ НІ НІ [23]
V1458F*** D4S4 ? ? ? ? ? ? [24]
F1473S*** D4S4-S5 ? ? ? ? ? ? [24]
M1592V* D4S6 ТАК ТАК ТАК ТАК ТАК ТАК [10],[16],[25],[26],[27],[28],[29]
E1702K C-term ? ? НІ ? ? НІ [5]
F1795I C-term ТАК ? ? ? ? ? [30]
 
*
**
***
****
*****
 
Симптоми одночасно і вродженої параміотонії і гіпєркаліємічного періодичного параліча
Також діагностується як калій-чутлива міотонія
Дані про випадки не опубліковано
Коли вправи проходять в умовах холоду
Після того як м'язи охололи після навантаження
Цю таблицю адаптовано з Vicart et al., 2005.[31] Під терміном "Холод" маються на увазі симптоми які виникають або значно посилюються при низьких температурах. Аналогічним чином "Вправи/Активність" відноситься до симптомів, що з'являються або їх вираженість підвищується при вправах або більш загальних рухах, як-от стискання рук. "Калій" означає реакцію на вживання їжі, багатої на калій, або наявність у пацієнта інших розладів, про які відомо, що вони підвищують рівень калію в сироватці крові. Номенклатура регіону мутації наступна: за індексом домену (себто, D1) йде індекс сегменту (себто, S4). Таким чином D2S3 означає, що мутація відбулась в третій мембрані, що покриває петлю другого домену. Деякі мутації відбуваються між сегментами і позначаються схожим чином (наприклад, мутація в регіоні D4S4-S5 відбувається між четвертим та п'ятим сегментами четвертого домену). Інші мутації знаходяться між доменами і позначаються DX-Y, де X та Y є індексами доменів. C-term позначає карбоксильні кінці.

Діагноз

Діагностування вродженої параміотонії проводиться на основі аналізу симптомів пацієнту та історії хвороби. Міотонія мусить посилюватись від вправ і зазвичай має погіршуватись під впливом низьких температур. Пацієнти з перманентною слабкістю м'язів зазвичай не характеризуються як хворі на вроджену параміотонію. Для розрізнення між вродженою параміотонією та вродженою міотонією може бути застосована електроміографія.[32],[33] Лікарі-клініцісти також можуть спробувати спровокувати напад міотонії або слабкості/паралічу в пацієнтів з метою з'ясувати, чи пацієнт страждає від вродженої параміотонії, гіперкаліємічного періодичного паралічу, чи одним з видів калій-чутливих міотоній. Точною діагностичною ознакою хвороби є секвенування ДНК гену SCN4A.

Лікування та ведення хвороби

Деяким пацієнтам не потрібне лікування для того, щоб справлятись з симптомами вродженої параміотонії. Проте, деяким пацієнтам необхідно приймати ліки для подолання застиглості м'язів. В цьому випадку часто буває корисним Мексилетин. Деякі пацієнти помітили, що їм також допомагає ацетазоламід.[джерело?] Також ефективним методом попередження нападів хвороби буває поведінка, при якій хворий уникає обставин, які спричиняють міотонію.

Епідеміологія

Вроджена параміотонія вважається вельми рідкісним розладом попри те, що епідеміологічних досліджень на цю тему виконано небагато. Зазвичай хвороба більш поширена серед європейського населення і рідше зустрічається у азіатів. Епідеміологічні оцінки було надано для популяції німців. Для них поширеність вродженої параміотонії була оцінена у рамках між 1:350,000 (0.00028%) та 1:180,000 (0.00056%). Проте, слід зазначити, що німці, хворі на вроджену параміотонію, не розподілені по країні однорідно. Багато хворих на вроджену параміотонію походять з місцевості Равенсберг в північно-західній Німеччині. Ефект засновника є причиною більшості випадків захворювання на цій території.[34] Поширеність хвороби в цій місцевості оцінюється як 1:6000 або 0.017%.

Історія

Хоча спочатку вроджена параміотонія вважалась хворобою окремою від гіперкаліємічного періодичного паралічу та міотоній натрієвого каналу, зараз існує суттєва суперечка стосовно того, чи вважати, що ці хвороби відображають різні розлади, чи вважати їх частково збігаючимися фенотипіичними проявами складного спектру розладів. В минулому існувала думка, що вроджена параміотонія частіше зустрічається в чоловіків, але спостереження за сучасним поколінням показало, що це не так. В середньому половина дітей в сім'ї успадковує хворобу незалежно від статі.[35]

Посилання
  1. Facts About Myopathies | MDA Publications Архівовано 2007-08-05 у Wayback Machine.
  2. Eulenburg A (1886). Über eine familiäre durch 6 Generationen verfolgbare Form kongenitaler Paramyotonie. Neurol. Zentralbl 12: 265–72.
  3. de Silva S, Kuncl R, Griffin J, Cornblath D, Chavoustie S (1990). Paramyotonia congenita or hyperkalemic periodic paralysis? Clinical and electrophysiological features of each entity in one family.. Muscle Nerve 13 (1): 21–6. PMID 2325698. doi:10.1002/mus.880130106.
  4. Cannon S, Brown R, Corey D (1993). Theoretical reconstruction of myotonia and paralysis caused by incomplete inactivation of sodium channels.. Biophys J 65 (1): 270–88. PMC 1225722. PMID 8396455. doi:10.1016/S0006-3495(93)81045-2.
  5. Miller T, Dias da Silva M, Miller H, Kwiecinski H, Mendell J, Tawil R, McManis P, Griggs R, Angelini C, Servidei S, Petajan J, Dalakas M, Ranum L, Fu Y, Ptácek L (2004). Correlating phenotype and genotype in the periodic paralyses.. Neurology 63 (9): 1647–55. PMID 15534250. doi:10.1212/01.wnl.0000143383.91137.00.
  6. Plassart E, Eymard B, Maurs L, Hauw J, Lyon-Caen O, Fardeau M, Fontaine B (1996). Paramyotonia congenita: genotype to phenotype correlations in two families and report of a new mutation in the sodium channel gene.. J Neurol Sci 142 (1–2): 126–33. PMID 8902732. doi:10.1016/0022-510X(96)00173-6.
  7. Ptácek L, George A, Griggs R, Tawil R, Kallen R, Barchi R, Robertson M, Leppert M (1991). Identification of a mutation in the gene causing hyperkalemic periodic paralysis. Cell 67 (5): 1021–7. PMID 1659948. doi:10.1016/0092-8674(91)90374-8.
  8. Kim J, Hahn Y, Sohn E, Lee Y, Yun J, Kim J, Chung J (2001). Phenotypic variation of a Thr704Met mutation in skeletal sodium channel gene in a family with paralysis periodica paramyotonica. J Neurol Neurosurg Psychiatry 70 (5): 618–23. PMC 1737343. PMID 11309455. doi:10.1136/jnnp.70.5.618.
  9. Brancati F, Valente E, Davies N, Sarkozy A, Sweeney M, LoMonaco M, Pizzuti A, Hanna M, Dallapiccola B (2003). Severe infantile hyperkalaemic periodic paralysis and paramyotonia congenita: broadening the clinical spectrum associated with the T704M mutation in SCN4A. J Neurol Neurosurg Psychiatry 74 (9): 1339–41. PMC 1738672. PMID 12933953. doi:10.1136/jnnp.74.9.1339.
  10. Ptáĉek L, Tawil R, Griggs R, Meola G, McManis P, Barohn R, Mendell J, Harris C, Spitzer R, Santiago F (1994). Sodium channel mutations in acetazolamide-responsive myotonia congenita, paramyotonia congenita, and hyperkalemic periodic paralysis. Neurology 44 (8): 1500–3. PMID 8058156. doi:10.1212/wnl.44.8.1500.
  11. McClatchey A, McKenna-Yasek D, Cros D, Worthen H, Kuncl R, DeSilva S, Cornblath D, Gusella J, Brown R (1992). Novel mutations in families with unusual and variable disorders of the skeletal muscle sodium channel. Nat Genet 2 (2): 148–52. PMID 1338909. doi:10.1038/ng1092-148.
  12. Bouhours M, Luce S, Sternberg D, Willer J, Fontaine B, Tabti N (2005). A1152D mutation of the Na+ channel causes paramyotonia congenita and emphasizes the role of DIII/S4-S5 linker in fast inactivation. J Physiol 565 (Pt 2): 415–27. PMC 1464511. PMID 15790667. doi:10.1113/jphysiol.2004.081018.
  13. McClatchey A, Van den Bergh P, Pericak-Vance M, Raskind W, Verellen C, McKenna-Yasek D, Rao K, Haines J, Bird T, Brown R (1992). Temperature-sensitive mutations in the III-IV cytoplasmic loop region of the skeletal muscle sodium channel gene in paramyotonia congenita. Cell 68 (4): 769–74. PMID 1310898. doi:10.1016/0092-8674(92)90151-2.
  14. Lerche H, Heine R, Pika U, George A, Mitrovic N, Browatzki M, Weiss T, Rivet-Bastide M, Franke C, Lomonaco M (1993). Human sodium channel myotonia: slowed channel inactivation due to substitutions for a glycine within the III-IV linker. J Physiol 470: 13–22. PMC 1143902. PMID 8308722. doi:10.1113/jphysiol.1993.sp019843.
  15. Bouhours M, Sternberg D, Davoine C, Ferrer X, Willer J, Fontaine B, Tabti N (2004). Functional characterization and cold sensitivity of T1313A, a new mutation of the skeletal muscle sodium channel causing paramyotonia congenita in humans. J Physiol 554 (Pt 3): 635–47. PMC 1664790. PMID 14617673. doi:10.1113/jphysiol.2003.053082.
  16. Ptacek L, Gouw L, Kwieciński H, McManis P, Mendell J, Barohn R, George A, Barchi R, Robertson M, Leppert M (1993). Sodium channel mutations in paramyotonia congenita and hyperkalemic periodic paralysis. Ann Neurol 33 (3): 300–7. PMID 8388676. doi:10.1002/ana.410330312.
  17. Wagner S, Lerche H, Mitrovic N, Heine R, George A, Lehmann-Horn F (1997). A novel sodium channel mutation causing a hyperkalemic paralytic and paramyotonic syndrome with variable clinical expressivity. Neurology 49 (4): 1018–25. PMID 9339683. doi:10.1212/wnl.49.4.1018.
  18. Okuda S, Kanda F, Nishimoto K, Sasaki R, Chihara K (2001). Hyperkalemic periodic paralysis and paramyotonia congenita--a novel sodium channel mutation. J Neurol 248 (11): 1003–4. PMID 11757950. doi:10.1007/s004150170059.
  19. Ptácek L, George A, Barchi R, Griggs R, Riggs J, Robertson M, Leppert M (1992). Mutations in an S4 segment of the adult skeletal muscle sodium channel cause paramyotonia congenita. Neuron 8 (5): 891–7. PMID 1316765. doi:10.1016/0896-6273(92)90203-P.
  20. Meyer-Kleine C, Otto M, Zoll B, Koch M (1994). Molecular and genetic characterization of German families with paramyotonia congenita and demonstration of founder effect in the Ravensberg families. Hum Genet 93 (6): 707–10. PMID 8005599. doi:10.1007/BF00201577.
  21. Lerche H, Mitrovic N, Dubowitz V, Lehmann-Horn F (1996). Paramyotonia congenita: the R1448P Na+ channel mutation in adult human skeletal muscle. Ann Neurol 39 (5): 599–608. PMID 8619545. doi:10.1002/ana.410390509.
  22. Bendahhou S, Cummins T, Kwiecinski H, Waxman S, Ptácek L (1999). Characterization of a new sodium channel mutation at arginine 1448 associated with moderate Paramyotonia congenita in humans. J Physiol 518 (2): 337–44. PMC 2269438. PMID 10381583. doi:10.1111/j.1469-7793.1999.0337p.x.
  23. Sasaki R, Takano H, Kamakura K, Kaida K, Hirata A, Saito M, Tanaka H, Kuzuhara S, Tsuji S (1999). A novel mutation in the gene for the adult skeletal muscle sodium channel alpha-subunit (SCN4A) that causes paramyotonia congenita of von Eulenburg. Arch Neurol 56 (6): 692–6. PMID 10369308. doi:10.1001/archneur.56.6.692.
  24. Lehmann-Horn F, Rüdel R, Ricker K (1993). Non-dystrophic myotonias and periodic paralyses. A European Neuromuscular Center Workshop held 4–6 October 1992, Ulm, Germany. Neuromuscul Disord 3 (2): 161–8. PMID 7689382. doi:10.1016/0960-8966(93)90009-9.
  25. Lehmann-Horn F, Rüdel R, Ricker K, Lorković H, Dengler R, Hopf H (1983). Two cases of adynamia episodica hereditaria: in vitro investigation of muscle cell membrane and contraction parameters. Muscle Nerve 6 (2): 113–21. PMID 6304507. doi:10.1002/mus.880060206.
  26. Fontaine B, Khurana T, Hoffman E, Bruns G, Haines J, Trofatter J, Hanson M, Rich J, McFarlane H, Yasek D (1990). Hyperkalemic periodic paralysis and the adult muscle sodium channel alpha-subunit gene. Science 250 (4983): 1000–2. PMID 2173143. doi:10.1126/science.2173143.
  27. Rojas C, Wang J, Schwartz L, Hoffman E, Powell B, Brown R (1991). A Met-to-Val mutation in the skeletal muscle Na+ channel alpha-subunit in hyperkalaemic periodic paralysis. Nature 354 (6352): 387–9. PMID 1659668. doi:10.1038/354387a0.
  28. Heine R, Pika U, Lehmann-Horn F (1993). A novel SCN4A mutation causing myotonia aggravated by cold and potassium. Hum Mol Genet 2 (9): 1349–53. PMID 8242056. doi:10.1093/hmg/2.9.1349.
  29. Kelly P, Yang W, Costigan D, Farrell M, Murphy S, Hardiman O (1997). Paramyotonia congenita and hyperkalemic periodic paralysis associated with a Met 1592 Val substitution in the skeletal muscle sodium channel alpha subunit--a large kindred with a novel phenotype. Neuromuscul Disord 7 (2): 105–11. PMID 9131651. doi:10.1016/S0960-8966(96)00429-4.
  30. Wu F, Gordon E, Hoffman E, Cannon S (2005). A C-terminal skeletal muscle sodium channel mutation associated with myotonia disrupts fast inactivation. J Physiol 565 (Pt 2): 371–80. PMC 1464529. PMID 15774523. doi:10.1113/jphysiol.2005.082909.
  31. Vicart S, Sternberg D, Fontaine B, Meola G (2005). Human skeletal muscle sodium channelopathies. Neurol Sci 26 (4): 194–202. PMID 16193245. doi:10.1007/s10072-005-0461-x.
  32. Subramony S, Malhotra C, Mishra S (1983). Distinguishing paramyotonia congenita and myotonia congenita by electromyography.. Muscle Nerve 6 (5): 374–9. PMID 6888415. doi:10.1002/mus.880060506.
  33. Streib E; Lane, Russell J. M.; Turnbull, Douglass M.; Hudgson, Peter; Walton, John; Brumback, Roger A.; Gerst, Jeffery W.; Heckmatt, John Z. та ін. (1984). Evoked response testing in myotonic syndromes. Muscle Nerve 7 (7): 590–2. PMID 6544373. doi:10.1002/mus.880070709.
  34. Becker PE, Paramyotonia congenita (Eulenberg) in Fortschritte der allgemeinen und klinischen Humangenetik. Thieme, Stuttgart (1970).
  35. Lee, GM; Kim, JB (June 2011). Hyperkalemic periodic paralysis and paramyotonia congenita caused by a de novo mutation in the SCN4A gene. Neurology Asia 16 (2): 163–6.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.