Мексилетин
Мексилетин (англ. Mexiletine, лат. Mexiletinum) — синтетичний препарат, що є похідним амідних анестетиків (найбільш близький по хімічній структурі до лідокаїну), та відноситься до антиаритмічних препаратів Іb класу.[1][2] Мексилетин переважно застосовується перорально[3], розроблена форма препарату для парентерального (внутрішньовенного) застосування.[4][5] Мексилетин розроблений у США, і отримав схвалення FDA у 1986 році.[2] Мексилетин, як і інші подібні амідні препарати, застосовувався також як місцевий анальгетик і антиконвульсант.[6][7] Натепер застосування препарату обмежене, а в деяких країнах (зокрема, у Німеччині) мексилетин знятий з реєстрації.[8]
 | |
|---|---|
Мексилетин
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| (RS)-1-(2,6-dimethylphenoxy)propan-2-amine OR 2-(2-aminopropoxy)-1,3-dimethylbenzene | |
| Класифікація | |
| ATC-код | C01 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C11H17NO |
| Мол. маса | 179,259 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 90%(перорально), 100%(в/в) |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 8—14 год. |
| Екскреція | Жовч, Нирки (10—15%) |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | МЕКСАРИТМ, ПАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»,Україна UA/1564/01/01 22.08.2014-22/08/2019 |
Фармакологічні властивості
Мексилетин — синтетичний антиаритмічний препарат Іb класу. Механізм дії препарату полягає у інгібуванні швидких натрієвих каналів. Мексилетин вкорочує потенціал дії кардіоміоцитів та ефективний рефрактерний період у волокнах Пуркіньє. Мексилетин при застосуванні у середніх терапевтичних дозах не викликає сповільнення атріовентрикулярної провідності та майже не впливає на скоротливу функцію шлуночків.[4] Мексилетин має також місцевоанестезуючу активність[6], а також протисудомні властивості.[9] Недоліком мексилетину є велика варіабельність метаболізму препарату, у зв'язку з чим існує складність підбору дози препарату для пацієнтів, яка може розтягуватися на кілька днів. Це не дозволяє застосовувати мексилетин для лікування гострих аритмій, і його основним показом до застосування залишається лише лікування хронічних шлуночкових аритмій.[2] Іншим недоліком препарату є часті побічні ефекти мексилетину з боку нервової та травної системи[1], що також суттєво обмежує застосування препарату.
Фармакокінетика
Мексилетин добре та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті, біоступність при пероральному прийомі становить близько 90 %. При парентеральному застосуванні біодоступність становить 100 %. Препарат у помірній кількості(на 55 %) зв'язується з білками плазми крові. Максимальна концентрація препарату в крові досягається протягом 2—4 годин після перорального застосування. Мексилетин проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко.[4] Метаболізується препарат у печінці з утворенням 8 неактивних метаболітів.[9] Виводиться препарат у вигляді метаболітів переважно із жовчю, лише 10—15 % препарату виводиться із сечею у незміненому вигляді. Період напіввиведення мексилетину варіює і становить 10—14 годин[4] (згідно деяких джерел, цей час складає 8—16 годин[2]), цей час може збільшуватися у хворих з інфарктом міокарду (згідно деяких джерел до 24 годин[9]), а також при печінковій та нирковій недостатності.[4]
Показання до застосування
Мексилетин застосовується при шлуночковій екстрасистолії, шлуночковій тахікардії та для профілактики фібриляції шлуночків.[3][4]
Побічна дія
При застосуванні мексилетину побічні ефекти спостерігаються часто, і у 40 % призводять до відміни препарату.[10] Найчастіше побічні ефекти спостерігаються з боку нервової та травної системи.[1] Найхарактернішими побічними ефектами мексилетину є[10]:
- Алергічні реакції — висипання на шкірі (4 % випадків застосування).
- З боку травної системи — нудота, блювання, печія (усі до 40 % випадків застосування), діарея (5 %), запор (4 %), сухість у роті (3 %).
- З боку нервової системи — головокружіння (19—26 %), тремор (13 %), порушення координації рухів (10 %), порушення сну (8 %), дратівливість (5—11 %), головний біль (6—8 %), порушення зору (6—8 %).
- З боку серцево-судинної системи — тахікардія (4—8 %), біль у грудній клітці (3—8 %), погіршення перебігу шлуночкових аритмій (1—2 %), периферичні набряки (4 %).
- Зміни в лабораторних аналізах — лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія (0,2 %), підвищення активності ферменті печінки.
Протипокази
Мексилетин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, вираженій брадикардії, AV-блокаді II—III ступеня (без наявності кардіостимулятора), хронічній серцевій недостатності, важкій артеріальній гіпотензії, кардіогенному шоці, паркінсонізмі. Згідно інструкції, застосування препарату при вагітності та годуванні грудьми, а також важкій нирковій або печінковій недостатності допускається лише по життєвих показах.[3][4]
Форми випуску
Мексилетин випускається у вигляді желатинових капсул по 0,2 г; та ампул по 10 мл 2,5 % розчину для парентерального застосування.[5]
Примітки
- СУЧАСНІ АНТИАРИТМІЧНІ ПРЕПАРАТИ: ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ
- Мексилетин. Показания и побочные эффекты мексилетина (рос.)
- http://compendium.com.ua/akt/77/3014/mexiletinum (рос.)
- http://www.vidal.ru/drugs/molecule/687 (рос.)
- Кардиология. Нац. руководство. Мексилетин (рос.)
- Лечение невропатических болевых синдромов (рос.)
- Мексилетин, токаинид. Фенитоин и флекаинид (рос.)
- Архівна копія на сайті Wayback Machine.
- Антиаритмические препараты II группы Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine. (рос.)
- Мексилетин (рос.)