Парк імені Миклухи-Маклая

У 1873 році після смерті Миколи Миклухи Катерина Семенівна Беккер (матір Миколи Миколайовича Миклухи-Маклая) переселилася до Малина зі своїм старшим сином Сергієм та дочкою Ольгою, де придбала садибу — пізніше відому під назвою «Малинський маєток». У 1905 році після смерті Катерини Беккер маєток оцінили в 200 тисяч рублів. Особливу цінність мав парк, у якому було багато рідкісних дерев віком 500—600 років. Його було сплановано у ландшафтному стилі. Для підтримки парку у належному стані сім'я Миклухи-Маклая утримувала двох садівників. Більшість рослин були завезені особисто Миколою Миколайовичем у 1886-му та 1887-му роках з різних країн, зокрема з Нової Гвінеї та Австралії, але на сьогодні більшість рослин не збереглися. Упродовж 1917-1941 рр. парк почав занепадати, фактично ніхто його не доглядав, а значна частина інтродукованих видів на його території загинула. Нині у складі його дендрофлори переважають аборигенні деревні та чагарникові види.

У роки Другої світової війни фашистські окупанти вирізали частину дерев парку, який вже на той час примикав до центру міста. Відновлення міського парку почалося тільки у 1960-1970-ті роки. Тоді було розчищено та заасфальтовано алеї, розчищено ставки, на них збудовано станцію для човнів, споруджено літній театр. Крім того, збудовано дитячий майданчик з каруселями та атракціонами, який донині не зберігся. Статус парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення імені Миклухи-Маклая було набуто 22 грудня 1973 року згідно з рішенням Житомирського облвиконкому, площа на той час становила 43,0 га. Але після проведення інвентаризації парку було з'ясовано, що внаслідок забудови периферійної частини (школа-ліцей, дитячий садочок, жилі приватні маєтки) протягом 1973—1992 рр. його площа зменшилася на 13,4 га і вже рішенням ІХ сесії VІ скликання Житомирської обласної ради від 22 березня 2012 року площа парку становить 29,6 га[1].

У парку-пам'ятці зростають 57 видів і форм деревних та чагарникових порід, зокрема деревних — 34 види, чагарникових — 22 види, чагарникових ліан — 1. У видовому складі переважають місцеві, аборигенні деревно-чагарникові види. Нечисленною є група інтродукованих видів декоративних, а також плодових видів, введених у дендрофлору парку порівняно недавно.

• Малин
• Микола Миколайович Миклухо-Маклай

• Геоботанічне районування Української РСР. — К., 1977. — 303 с. 2.
• Державний архів Житомирської області., Ф. 568., Оп. 1., Спр. 3.
• Центральний державний історичний архів України, Ф. 276, Оп. 1., Спр. 453.
• Невідома Житомирщина, 40 с.