Паршин Петро Іванович

Петро Іванович Паршин (16 жовтня 1899(18991016), станція Воєйковська Нижньоломовського повіту Пензенської губернії, тепер станція Бєлінська міста Кам'янки Пензенської області, Російська Федерація — 11 жовтня 1970, місто Москва) — радянський діяч, народний комісар загального машинобудування СРСР, народний комісар мінометного озброєння СРСР, міністр машинобудування і приладобудування СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1956 роках. Депутат Верховної ради РРФСР 1-го, 4-го скликань. Депутат Верховної ради СРСР 2-го скликання.

Паршин Петро Іванович
Народився 4 (16) жовтня 1899
станція Воєйковська Нижньоломовського повіту Пензенської губернії, тепер станція Бєлінська міста Кам'янки Пензенської області, Російська Федерація
Помер 11 жовтня 1970(1970-10-11) (70 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство  Росія,  СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Посада депутат Верховної ради СРСР
Військове звання генерал-полковник
Партія КПРС
Нагороди

Життєпис

Народився в родині залізничника. У 1914—1917 роках навчався в Пензенському залізничному технічному училищі.

З березня 1917 року працював техніком-практикантом, дільничним десятником і виконробом на Сизрано-В'ятській залізниці в місті Пензі. З 1921 року працював слюсарем вагового заводу «Держметр» у Петрограді.

У 1924 році закінчив Ленінградський політехнічний інститут.

У 1924—1927 роках — майстер, головний інженер державного союзного вагового заводу «Держметр» у Ленінграді.

У квітні 1927 — серпні 1937 року — директор державного союзного вагового заводу «Держметр» у Ленінграді.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У серпні — грудні 1937 року — начальник Головного управління середнього машинобудування Народного комісаріату важкої промисловості СРСР.

У січні 1938 — лютому 1939 року — заступник народного комісара машинобудування СРСР.

5 лютого 1939 — 26 листопада 1941 року — народний комісар загального машинобудування СРСР.

26 листопада 1941 — 17 лютого 1946 року — народний комісар мінометного озброєння СРСР.

17 лютого 1946 — 5 березня 1953 року — міністр машинобудування і приладобудування СРСР.

У березні 1953 — 19 квітня 1954 року — 1-й заступник міністра машинобудування СРСР.

19 квітня 1954 — 21 січня 1956 року — міністр машинобудування і приладобудування СРСР.

У січні 1956 — 1957 року — заступник міністра машинобудування СРСР.

З 1957 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 11 жовтня 1970 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Звання

Нагороди

Примітки

    Джерела
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.