Паскаль Лене

Паскаль Лене
фр. Pascal Lainé
Народився 10 травня 1942(1942-05-10)[1][2] (79 років)
Ане[1]
Країна  Франція[3][4][…]
Діяльність письменник, сценарист, актор, викладач університету, прозаїк-романіст, професор, есеїст, драматург
Alma mater École normale supérieure de Fontenay-Saint-Cloudd
Мова творів французька[5][3][…]
Magnum opus La Dentellièred
Нагороди

Паскаль Лене (фр. Pascal Lainé; нар. 10 травня 1942, Ане) — французький романіст і письменник.

Отримав примію Медічі (1971 за роман «Ірреволюція»), так і Гонкурівську премію (1974 за роман «Мереживниця»), опублікував понад 20 романів, писав для телебачення, театру та кіно.

Одужавши від дитячих хвороб, Лене відкрив для себе романістів Олександра Дюма і Віктора Гюго, але в школі він зосередився на філософії та історії, ставши завзятим прихільником Іммануїла Канта, Моріса Мерло-Понті та Мартіна Гайдеггера. Він також був схильний до марксизму (як з переконання, так і з бажання розірвати з батьками) і вибрав російську мову як свою другу іноземну мову, що дозволило йому читати Антона Чехова та Федіра Достоєвського в оригіналі.

Лене вивчав філософію в l'École normale supérieure de Saint-Cloud і розпочав свою кар'єру вчителем спочатку в техніці Lycée de Saint-Quentin, а пізніше в Парижі у Ліцеї Людовика Великого. Потім він став професором у 1974 році в Інституті університету технологій у Вілленеузі. В даний час він є адміністратором в драматичних проектах Société des auteurs et compositeurs (SACD).

Фільми за творами Паскаля Лене
  • 2005 : «Ейфель. Правдива історія» — французький документально-художній фільм 2005 року режисера Саймона Брука на основі роману «Таємниця Ейфелевої вежі».

Примітки
  1. Babelio — 2007.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. OCLC. VIAF (Virtual International Authority File) — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119038951 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.