Премія Медічі

Премія Медічі (фр. Prix Médicis) — літературна премія, створена у Франції 1958 року. Засновник премії, драматург, поет і прозаїк Жан-П'єр Жироду, вважав, що Гонкурівська премія та Велика премія Французької академії незаслужено обходять стороною авангардних письменників.

Премія Медічі спочатку орієнтувалася на представників школи «нового роману». Пізніше коло авторів розширилося, проте умова вручення залишилася незмінною: премія присуджується «автору роману чи оповідання, ім'я якого ще не відоме широкому колу читачів, але який має безперечний оригінальний талант».

З 1970 року Премія Медічі вручається також за найкращий закордонний твір, а з 1985-о — за есеїстику.

До 2007 року премія Медічі вручалася у першу середу листопада в Отель Крійон[1] у Парижі, тобто у той самий день, що й Премія Феміна. З 2008 року нагородження лауреатіи відбувається на два дні пізніше в приміщенні ресторану „Ла Медітеране́“[2].

До журі премії входять: Крістін де Рівуар, Анн Вяземскі, Домінік Фернандес, Патрік Гренвіль, Анн Ф. Гаррета, Емманюель Бернем, Мішель Бродо, Ален Венстейн та Фредерік Міттеран[3] · [4].

Лауреати

Лауреати Премії Медічі за роман
  • 1958 — Клод Олльє, Мізансцена
  • 1959 — Клод Моріак, Вечеря в місті
  • 1960 — Henri Thomas, John Perkins: suivi d'un scrupule
  • 1961 — Філіпп Соллерс, Парк
  • 1962 — Colette Audry, Derrière la baignoire
  • 1963 — Жерар Жарло, Кіт, що гавкає
  • 1964 — Монік Віттіг, L'Opoponax
  • 1965 — René-Victor Pilhes, La Rhubarbe
  • 1966 — Marie-Claire Blais, Une saison dans la vie d'Emmanuel
  • 1967 — Клод Сімон, «Історія» (Histoire)
  • 1968 — Елі Візель, «Жебрак з Єрусалиму»
  • 1969 — Елен Сіксу, Dedans
  • 1970 — Camille Bourniquel, Sélinonte ou la Chambre impériale
  • 1971 — Паскаль Лене, Ірреволюція
  • 1972 — Моріс Клавель, Le Tiers des étoiles
  • 1973 — Тоні Дювер, Paysage de fantaisie
  • 1974 — Домінік Фернандес, Porporino ou les Mystères de Naples
  • 1975 — Жак Альміра, Le Voyage à Naucratis
  • 1976 — Марк Шолоденко, Les États du désert
  • 1977 — Мішель Бютель, L'Autre Amour
  • 1978 — Жорж Перек, «Життя: інструкція з експлуатації»
  • 1979 — Клод Дюран, La Nuit zoologique
  • 1980:
    • Jean-Luc Benoziglio, Cabinet-portrait
    • Jean Lahougue, Comptine des Height (відмовився від премії)
  • 1981 — François-Olivier Rousseau, L'Enfant d'Édouard
  • 1982 — Jean-François Josselin, L'Enfer et Cie
  • 1983 — Жан Ешноз, Cherokee
  • 1984 — Бернар-Анрі Леві, Le Diable en tête
  • 1985 — Michel Braudeau, Naissance d'une passion
  • 1986 — Pierre Combescot, Les Funérailles de la Sardine
  • 1987 — П'єр Мертенс, Les Éblouissements
  • 1988 — Christiane Rochefort, La Porte du fond
  • 1989 — Serge Doubrovsky, Le Livre brisé
  • 1990 — Jean-Noël Pancrazi, Les Quartiers d'hiver
  • 1991 — Ів Сімон, La Dérive des sentiments
  • 1992 — Мішель Ріо, Tlacuilo
  • 1993 — Emmanuèle Bernheim, Sa femme
  • 1994 — Ів Берже, Immobile dans le courant du fleuve
  • 1995:
    • Василіс Алексакіс, La Langue maternelle
    • Андрій Макін, «Французький заповіт»
  • 1996:
    • Жаклін Арпман, Орланда
    • Жан Ролен, L'Organisation
  • 1997 — Філіп Ле Гію, Les, Sept Noms du peintre
  • 1998 — Омерік, Le Loup mongol
  • 1999 — Крістіан Остер, Mon grand appartement
  • 2000 — Ян Аппері, Diabolus in musica
  • 2001 — Бенуа Дютертр, Le Voyage en France
  • 2002 — Анн Гаррета, Pas un jour
  • 2003 — Юбер Менгареллі, Quatre soldats
  • 2004 — Марі Нім'є, La Reine du silence
  • 2005 — Жан-Філіп Туссен, Fuir
  • 2006 — Сорж Шаландон, Une promesse
  • 2007 — Жан Асфельд /Jean Hatzfeld, La Stratégie des antilopes
  • 2008 — Жан-Марі Бла де Роблес, Là où les tigres sont chez eux
  • 2009 — Дані Лаферр'єр, L'énigme du retour
  • 2010 — Мейліс де Керангаль, Naissance d'un pont
  • 2011 — Матьє Лендон, Ce qu'aimer veut dire
  • 2012 — Еммануель Пірейр, Féerie générale
  • 2013 — Марі Дарр'єсек, Треба дуже любити людей
  • 2014 — Антуан Володін, Terminus radieux
  • 2015 — Наталі Азуле, «Тит не любив Береніс» / «Titus' aimait pas Bérénice»
  • 2016 — Іван Яблонка, «Летиція, або Кінець людей» / «Laëtitia ou la Fin des hommes»
  • 2017 — Яннік Енель «Ось, тримай свою корону» / Tiens ferme ta couronne
  • 2018 — П'єр Гійота «Ідіотизм» / Idiotie

Лауреати Премії Медічі за найкращий закордонний твір

Лауреати Премії Медічи за есеїстику
  • 1986 — Мішель Серра, П'ять почуттів
  • 1987 — Georges Borgeaud, Le Soleil sur Aubiac
  • 1989 — Václav Jamek, Traité des courtes merveilles
  • 1990 — Жирар Рене, Shakespeare, les feux de l'envie
  • 1991 — Alain Etchegoyen, La Valse des éthiques
  • 1992 — Luc Ferry, Le Nouvel Ordre écologique
  • 1993 — Мішель Онфре, La Sculpture de soi
  • 1994 — Jérôme Garcin, Pour Jean Prévost
  • 1995 — Паскаль Брюкнер, La Tentation de l'innocence
  • 1996 — Viviane Forrester, L'Horreur économique
  • 1997 — Michel Winock, Siècle des intellectuels
  • 1998 — Альберто Мангель, Une histoire de la lecture  Канада
  • 1999 — Christine Jordis, Gens de la Tamise
  • 2000 — Armelle Lebras-Chopard, Звіринець філософів
  • 2001 — Edwy Plenel, Секрети юності
  • 2002 — Daniel Desmarquet, Кафка і дівчата
  • 2003 — Michel Schneider, Уявні мерці
  • 2004 — Diane de Margerie, Аврора і Жорж
  • 2005 — Marie Desplechin, Lydie Violet, La Vie sauve
  • 2006 — Jean-Bertrand Pontalis, Брат попереднього
  • 2007 — Joan Didion, Рік магічної думки  США
  • 2008 — Сесіль Гільбер, Warhol Spirit
  • 2009 — Ален Феррі, Мемуари божевільного Еми
  • 2010 — Мішель Пастуро, Колір наших спогадів
  • 2011 — Сільвен Тессон, У лісах Сибіру
  • 2012 — David Van Reybrouck, Конго. Історія,  Бельгія
  • 2013 — Світлана Алексієвич, Кінець червоної людини,  Білорусь
  • 2014 — Фредерік Пажак, Manifeste incertain, tome 3
  • 2015 — Ніколь Лап'єр «Рятуй хто може життя» / «Sauve qui peut la vie»
  • 2016 — Жак Анрік «Бокс» / «Boxe»

Примітки
  1. Christelle Vigier, " Le Prix Médicis: Présentation et liste des lauréats «, La République des Lettres, 17 липня 2011 (запис на сайті Internet Archive).
  2. » Le Médicis couronne Dany Laferrière, Alain Ferry et Dave Eggers Архівовано 14 листопада 2009 у Wayback Machine. ", Livres-Hebdo.
  3. Le jury (français). Site officiel du Prix Medicis. Процитовано 08/10/2014.
  4. Le prix Medicis 2013 // Le Nouvel Observateur. — 2013. — Novembre.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.